Переклад тексту пісні Alle Soldaten Woll'n Nach Haus - Reinhard Mey

Alle Soldaten Woll'n Nach Haus (оригінал)

In K-Town, tief in Western Germany
Zwischen Automarkt und Straßenstrich in der Prärie
Steht Gabys Pizza-Palace und da beißt der GI
Frank Kowalski aus Fort Worth in seine Pizza Pie
Und er trinkt bis ihm der Kopf auf die Theke fällt
In K-Town, Western Germany, am Ende der Welt
In Texas haben sie zwei Uhr Nachmittag
Wie hoch im Westen jetzt der Weizen stehen mag
Und über Gabys Pizza-Palace steht der bleiche Pfälzer Mond
Und Kowalski ist jetzt endlich total zu und stoned
«Fuck the Army», lallt er schwankend und fällt dabei
Glatt auf den Knüppel der Militärpolizei
Alle Soldaten woll’n nach Haus
Alle Soldaten woll’n nach Haus
Sie woll’n die Uniform nicht mehr
Den Stahlhelm und das Schießgewehr
Und auch nicht in den Kampf hinaus
Soldaten woll’n nur eins: Sie woll’n nach Haus
Bei Potsdam in der russischen Garnision
Streicht Igor in marxistischer Tradition
Die Kasernenmauer an in lebensfrohem Grau
Die Farbe platzt gleich wieder ab, na klar, das weiß er genau
Igor fährt Panzer, und wenn er nun den Pinsel schwingt
Dann weil sein Schrotthaufen in Friedenszeiten nie anspringt
Vielleicht kommt das Ersatzteil eines Tags mit der Bahn
An seinem Dorf vorbei, im fernen Eriwan
Da sitzen sie jetzt hinterm Ofen und er streicht hier allein
Und die Mütze ist so groß und seine Jacke so klein
Und das Brudervolk lacht über ihn hinter der Hand
Und ihm geht’s wie dem Genossen einst am Wolgastrand
Alle Soldaten woll’n nach Haus
Alle Soldaten woll’n nach Haus
Sie woll’n die Uniform nicht mehr
Den Stahlhelm und das Schießgewehr
Und auch nicht in den Kampf hinaus
Soldaten woll’n nur eins: Sie woll’n nach Haus
An der Grenze die durch Deutschland und Deutschland geht
Steht der NVA-Gefreite Jochen M. und steht
Und da steht er im Regen, und er steht auf’m Schlauch
Und er steht sich die Beine in den volkseig’nen Bauch
Und jetzt, wo hier keiner mehr in den Westen abhaut
Von drüben keiner kommt und hier den Sozialismus klaut
Wo kein Hund mehr nach der Grenze bellt, vergisst der Soldat
Ab und zu schon mal den Arbeiter-und-Bauern-Staat
Dafür kommt ihm dann die junge Brigadeführerin
Aus der LPG «9.
November» in den Sinn
Und er träumt sich mit ihr an den schönsten Platz der Welt
In eine Datsche am Stadtrand von Bitterfeld
Alle Soldaten woll’n nach Haus
Alle Soldaten woll’n nach Haus
Sie woll’n die Uniform nicht mehr
Den Stahlhelm und das Schießgewehr
Und auch nicht in den Kampf hinaus
Soldaten woll’n nur eins: Sie woll’n nach Haus
19 Jahre alt ist Hinnerk Harms aus Leer
Er hat anderthalb Jahre Bi-Ba-Bundeswehr
Und die sind für ihn wie anderthalb Jahre Knast
Es ist bitter zu wissen, was er draußen verpasst
Während er hier einen streng geheimen Schlagbaum bewacht
Wird da draußen getanzt und geliebt und gelacht
Dafür lernt er endlich, wie man in die Pfütze fällt
Wie man Männchen macht und Händchen an die Mütze hält
Und Hinnerk Harms aus Leer, Ostfriesland, ist total frustiert
«Mann, das nervt, zu spür'n wie man hier seine Zeit verliert»
Vielleicht in seinem Leben die beste Zeit
Für nichts und wieder nichts und Leer, Ostfriesland, ist weit
Alle Soldaten woll’n nach Haus
Alle Soldaten woll’n nach Haus
Sie woll’n die Uniform nicht mehr
Den Stahlhelm und das Schießgewehr
Und auch nicht in den Kampf hinaus
Soldaten woll’n nur eins: Sie woll’n nach Haus
Der Präsident will auf dem roten Teppich geh’n
Der Kriegsminister eines Tags sein Denkmal seh’n
Der Rüstungsbonze will, dass alle Räder roll’n
Und jeder von den dreien will, dass die Soldaten das woll’n
Aber die das nicht mehr wollen werden jeden Tag mehr
Und diese Hoffnung, dieser Traum ist gar nicht so verquer
Frank Kowalski nimmt den Ghettoblaster und setzt sich in Marsch
Hinnerk Harms schnürt den Persilkarton und sagt: «…», sagt er barsch
Jochen M. eilt in die LPG zu seinem Schatz
Und meldet sich zum freiwilligen Ernteeinsatz
Igor fällt mit einem Stoßseufzer der Pinsel aus der Hand
Ja, Freunde, das, das ist der wahre Dienst am Vaterland
Alle Soldaten woll’n nach Haus
Alle Soldaten woll’n nach Haus
Sie woll’n die Uniform nicht mehr
Den Stahlhelm und das Schießgewehr
Und auch nicht in den Kampf hinaus
Alle Soldaten woll’n nach Haus
Am liebsten gleich und schnurstracks g’radeaus
Soldaten sind, man glaubt es nicht
Aufs Sterben gar nicht so erpicht
Und auch nicht auf das Feld der Ehre aus
Soldaten woll’n nur eins: Sie woll’n nach Haus

Alle Soldaten Woll'n Nach Haus (переклад)

У K-Town, глибоко в Західній Німеччині
Між авторинком і вуличною проституцією в прерії
Там є Gaby's Pizza Palace і GI кусає
Френк Ковальскі з Форт-Верта у своєму Pizza Pie
І п’є, поки голова не вдариться про штангу
У K-Town, Західна Німеччина, на кінці світу
У Техасі друга година дня
Як високо на заході може бути пшениця зараз
А над Gaby's Pizza Palace — блідий місяць Пфальц
І ось Ковальський нарешті повністю забитий камінням
«До біса армія», — кидає він, хитаючись і падаючи
Прямо на палицю військової поліції
Усі солдати хочуть додому
Усі солдати хочуть додому
Вони більше не хочуть уніформу
Сталевий шолом і гвинтівка
І теж не в бійку
Солдати хочуть лише одного: вони хочуть додому
У Потсдамі в російському гарнізоні
Вилучає Ігоря в марксистській традиції
Стіна казарми веселого сірого кольору
Фарба лущиться відразу, звісно, ​​він це точно знає
Ігор їздить на танку, а якщо він зараз махає щіткою
Тоді тому, що його відвал ніколи не починається в мирний час
Можливо, запчастина колись приїде поїздом
Повз його село, в далекому Єревані
Там вони зараз за піччю сидять і тут самі
І кашкет такий великий, а піджак такий маленький
А брати з нього за руку сміються
І почуває себе товаришем колись на волзькому пляжі
Усі солдати хочуть додому
Усі солдати хочуть додому
Вони більше не хочуть уніформу
Сталевий шолом і гвинтівка
І теж не в бійку
Солдати хочуть лише одного: вони хочуть додому
На кордоні, що проходить через Німеччину та Німеччину
Стенди капрал НВА Йохен М. і стенди
І ось він стоїть під дощем, і він стоїть на шлангу
І він стоїть ногами в національному череві
А тепер, коли на захід вже ніхто не тікає
Ніхто звідти не приходить і не краде тут соціалізм
Де собаки вже не гавкають на кордоні, солдат забуває
Час від часу робітники і фермери держава
Але тут до нього приходить молодий бригадир
Від ЗНГ «9.
Листопад» спадає на думку
І він мріє про найкрасивіше місце в світі разом з нею
На дачу на околиці Біттерфельда
Усі солдати хочуть додому
Усі солдати хочуть додому
Вони більше не хочуть уніформу
Сталевий шолом і гвинтівка
І теж не в бійку
Солдати хочуть лише одного: вони хочуть додому
Хіннерку Хармсу з Леєра 19 років
Він уже півтора року в Бі-Ба Бундесвері
А це йому півтора року в’язниці
Гірко знати, чого він упускає
Поки він охороняє тут надсекретний шлагбаум
Там танцюють, люблять і сміються
Натомість він нарешті дізнається, як падати в калюжу
Як зробити чоловічків і триматися руками за капелюх
І Хіннерк Хармс з Ліра, Східна Фризія, повністю розчарований
«Люди, прикро відчувати, як ти даремно витрачаєш час тут»
Можливо, найкращий час у його житті
Нічого й знову ніщо й порожня, Східна Фрісландія — далеко
Усі солдати хочуть додому
Усі солдати хочуть додому
Вони більше не хочуть уніформу
Сталевий шолом і гвинтівка
І теж не в бійку
Солдати хочуть лише одного: вони хочуть додому
Президент хоче пройти по червоній доріжці
Військовий міністр, щоб колись побачити свій пам'ятник
Начальник озброєння хоче, щоб усі колеса котилися
І кожен із трьох хоче, щоб солдати цього хотіли
Але тих, хто цього більше не хоче, з кожним днем ​​стає більше
І ця надія, ця мрія не така вже й дивна
Френк Ковальський бере бластер гетто і вирушає в дорогу
Хіннерк Хармс зав'язує коробку з персилом і каже: «...», — різко каже він
Йохен М. мчить на LPG до своєї коханої
І волонтери на збиранні врожаю
Ігор, глибоко зітхнувши, опускає пензлик
Так, друзі, що, це справжнє служіння вітчизні
Усі солдати хочуть додому
Усі солдати хочуть додому
Вони більше не хочуть уніформу
Сталевий шолом і гвинтівка
І теж не в бійку
Усі солдати хочуть додому
Бажано відразу і прямо
Солдати є, ви не повірите
Не дуже хоче вмирати
І не на полі честі
Солдати хочуть лише одного: вони хочуть додому