| Я прокидаюся щодня, сподіваючись, що це не те саме
|
| Так само, як вчора, щось змінилося
|
| Ми дотримуємося всіх правил, миримось з дурними дурнями
|
| Коли день підходить до кінця
|
| І завтра ми зробимо це знову
|
| Щодня я дивуюся, чому я вирішив залишитися
|
| Коли життя так безглузде, тут стає гірше з кожним днем
|
| І щовечора я залишаю це місце, якого ніколи не знав
|
| Це місце, до якого я прийшов — район зламаної надії
|
| Тут так безпечно, подалі від усього цього страху
|
| Де я можу схилити голову й обміркувати те, що я сказав
|
| Я дивлюсь у темряву, сподіваюся сісти на борт
|
| До місця, де ми вибрали молитися
|
| Тож нам не залишатися
|
| Щодня я дивуюся, чому я вирішив залишитися
|
| Коли життя так безглузде, тут стає гірше з кожним днем
|
| І щовечора я залишаю це місце, якого ніколи не знав
|
| Це місце, до якого я прийшов — район зламаної надії
|
| (Район зламаної надії)
|
| Я сиджу тут у мому дому, я тут зовсім один
|
| Подалі від суспільства зі зламаними спогадами
|
| Це важко зрозуміти, коли у вас немає руки допомоги
|
| Тільки розбиті осколки скла, коли мій світ руйнується
|
| Щодня я дивуюся, чому я вирішив залишитися
|
| Коли життя так безглузде, тут стає гірше з кожним днем
|
| І щовечора я залишаю це місце, якого ніколи не знав
|
| Це місце, до якого я прийшов — район зламаної надії
|
| Район зламаної надії
|
| Район розбитого |