| Буває важко зрозуміти, чому я тут і що роблю.
|
| А ти приносиш квіти, що назбирала вранці - я відчуваю, що люблю.
|
| Буває довгою дорога; |
| дерева високо ростуть.
|
| Продершись крізь негоду, я повернусь до дому — тебе зустріну й обійму.
|
| Приспів:
|
| Полуничне небо накриває нас.
|
| Полуничне небо відганяє час.
|
| Ми танцюємо по колу, і Світ такий чудовий,
|
| Коли зі мною та, що робить дзен!
|
| Коли від відчаю і болю, мій човен йде на мілину.
|
| Пірнаємо з тобою під ковдру кольорову — я відчуваю, що живу.
|
| Коли не стане сил летіти крізь нескінченну пустоту.
|
| Подивишся у очі i скажеш тихо-тихо: «Давай побудемо ще тут».
|
| Приспів:
|
| Полуничне небо накриває нас.
|
| Полуничне небо відганяє час.
|
| Ми танцюємо по колу, і Світ такий чудовий,
|
| Коли зі мною та, що робить дзен; |
| дзен; |
| дзен.
|
| Коли зі мною жінка, жінка, жінка, яка тримає дзен.
|
| Коли зі мною жінка, жінка, жінка, яка тримає дзен.
|
| Коли зі мною жінка, жінка, яка тримає дзен.
|
| Коли зі мною жінка, яка тримає дзен… |