| Вона мріяла бути трохи більше, трохи більше, ніж пусте
|
| Вона брала твій подих, тільки подих, тільки згадку на стіні
|
| Подзвонила, запитала, не почула, записала, знову
|
| Закрутило, зачепило краєм
|
| Затягнуло, розірвало на шматки
|
| І змінилось усе, через силу, через очі не її
|
| Згорнуло всі фрази, всі коми, всі крапки у меті
|
| Загорнуло, засвітило, підпалило, відпустило знову
|
| Закрутило, зачепило краєм
|
| Затягнуло, розірвало на шматки
|
| Вона зібрала всі сили в кулак, піднялась десь високо на дах
|
| Щоб ніхто не побачив заплакані очі
|
| Змарнувала життя просто так і полетіла
|
| І ніхто не побачив заплакані очі…мої очі
|
| Закрутило, зачепило краєм
|
| Затягнуло, розірвало на шматки
|
| Закрутило, зачепило краєм
|
| Затягнуло, розірвало на шматки
|
| Подзвонила, запитала, не почула, записала, знову… |