| Ми самі винні, що не витримали своїх позицій
|
| вічна зима близько
|
| мільйони життів просто стерті без звуку
|
| залишаючи мертвий світ у страху
|
| не потрібно бігти, ми просто чекаємо когось
|
| немає очей, щоб побачити, ким ми стали.
|
| Приспів:
|
| МИ ПОВИННІ ВМИРТИ ЗА РЕЧІ, У ЩО МИ ВІРІМ
|
| АЛЕ ПРОЖИВАЙТЕ НАШЕ ЖИТТЯ У ТЕМРІ, САМООБМАНУЮЧИ
|
| У СНІГІ УВЕСЬ СВІТ, ЩО МИ ЗНАЛИ — ЛІД… і тому ми — ХОЛОД,
|
| МЕРТИ І ПІШЛИ
|
| СВІЙ СВІТЛОМ, ДОКИ ТЕМНЕ НЕБО ГОРІЄ
|
| ВОВКИ ВИЮТЬ І ДОБА ВЕРТАЄТЬСЯ
|
| АЛЕ НАШІ СЕРЦЯ І СЛОВА, ЯКІ МИ ГОВОРИМ, — ЛІД… і тому ми — ХОЛОД,
|
| МЕРТИ І ПІШЛИ.
|
| Зраджені жадібністю й гордістю, ми спотикалися крізь темряву
|
| плутаючи сліпців з королями
|
| як ми можемо запалити полум’я, не маючи справжньої іскри
|
| або ми досягли кінця речей.
|
| Не потрібно бігти, ми просто чекаємо когось
|
| немає очей, щоб побачити, ким ми стали.
|
| Приспів:
|
| МИ ПОВИННІ ВМИРТИ ЗА РЕЧІ, У ЩО МИ ВІРІМ
|
| АЛЕ ПРОЖИВАЙТЕ НАШЕ ЖИТТЯ У ТЕМРІ, САМООБМАНУЮЧИ
|
| У СНІГІ УВЕСЬ СВІТ, ЩО МИ ЗНАЛИ — ЛІД… і тому ми — ХОЛОД,
|
| МЕРТИ І ПІШЛИ
|
| СВІЙ СВІТЛОМ, ДОКИ ТЕМНЕ НЕБО ГОРІЄ
|
| ВОВКИ ВИЮТЬ І ДОБА ВЕРТАЄТЬСЯ
|
| АЛЕ НАШІ СЕРЦЯ І СЛОВА, ЯКІ МИ ГОВОРИМ, — ЛІД… і тому ми — ХОЛОД,
|
| МЕРТИ І ПІШЛИ |