| Ми самі винні, що не витримали своїх позицій
 | 
| вічна зима близько
 | 
| мільйони життів просто стерті без звуку
 | 
| залишаючи мертвий світ у страху
 | 
| не потрібно бігти, ми просто чекаємо когось
 | 
| немає очей, щоб побачити, ким ми стали.
 | 
| Приспів:
 | 
| МИ ПОВИННІ ВМИРТИ ЗА РЕЧІ, У ЩО МИ ВІРІМ
 | 
| АЛЕ ПРОЖИВАЙТЕ НАШЕ ЖИТТЯ У ТЕМРІ, САМООБМАНУЮЧИ
 | 
| У СНІГІ УВЕСЬ СВІТ, ЩО МИ ЗНАЛИ — ЛІД… і тому ми — ХОЛОД,
 | 
| МЕРТИ І ПІШЛИ
 | 
| СВІЙ СВІТЛОМ, ДОКИ ТЕМНЕ НЕБО ГОРІЄ
 | 
| ВОВКИ ВИЮТЬ І ДОБА ВЕРТАЄТЬСЯ
 | 
| АЛЕ НАШІ СЕРЦЯ І СЛОВА, ЯКІ МИ ГОВОРИМ, — ЛІД… і тому ми — ХОЛОД,
 | 
| МЕРТИ І ПІШЛИ.
 | 
| Зраджені жадібністю й гордістю, ми спотикалися крізь темряву
 | 
| плутаючи сліпців з королями
 | 
| як ми можемо запалити полум’я, не маючи справжньої іскри
 | 
| або ми досягли кінця речей.
 | 
| Не потрібно бігти, ми просто чекаємо когось
 | 
| немає очей, щоб побачити, ким ми стали.
 | 
| Приспів:
 | 
| МИ ПОВИННІ ВМИРТИ ЗА РЕЧІ, У ЩО МИ ВІРІМ
 | 
| АЛЕ ПРОЖИВАЙТЕ НАШЕ ЖИТТЯ У ТЕМРІ, САМООБМАНУЮЧИ
 | 
| У СНІГІ УВЕСЬ СВІТ, ЩО МИ ЗНАЛИ — ЛІД… і тому ми — ХОЛОД,
 | 
| МЕРТИ І ПІШЛИ
 | 
| СВІЙ СВІТЛОМ, ДОКИ ТЕМНЕ НЕБО ГОРІЄ
 | 
| ВОВКИ ВИЮТЬ І ДОБА ВЕРТАЄТЬСЯ
 | 
| АЛЕ НАШІ СЕРЦЯ І СЛОВА, ЯКІ МИ ГОВОРИМ, — ЛІД… і тому ми — ХОЛОД,
 | 
| МЕРТИ І ПІШЛИ |