| Може він бути збожеволіли,
|
| Дивлячись нам в особи, в серця і вдома,
|
| Знаючи думки, смаки та погляди,
|
| Відвідавши заповідники пекла?
|
| Море, дерева, сонце та зірки —
|
| Чи може Він пошкодувати, що все створив?
|
| Краса нікого не врятувала,
|
| Краса - тільки привід для зла.
|
| Приспів:
|
| Він замкнувся в піднебессі,
|
| Він пише про людей пісні,
|
| Ридаючи над кожним акордом
|
| Від люті чи захоплення.
|
| Йому так потрібна їхня милість.
|
| Він дивиться на то, що з ніх вийшло,
|
| Кожен вдих відчуваючи,
|
| То гніваючись, то знову прощаючи.
|
| Чи може він потребувати прощення?
|
| Чи знає він своє призначення?
|
| Як відчуває Він смерть?
|
| Чи хоче іноді померти?
|
| Як відчуває Він дзвін тиші?
|
| І самотність серед весни?
|
| Може бути Він щасливий цілком,
|
| Може бути Він плаче уві сні.
|
| Приспів:
|
| Він замкнувся в піднебессі,
|
| Він пише про людей пісні,
|
| Ридаючи над кожним акордом
|
| Від люті чи захоплення.
|
| Йому так потрібна їхня милість.
|
| Він дивиться на то, що з ніх вийшло,
|
| Кожен вдих відчуваючи,
|
| То гніваючись, то знову прощаючи.
|
| Я так хочу, так хочу відчуттів.
|
| У мене, є лише мить ейфорії та мук.
|
| Я так хочу, так хочу відчуттів.
|
| У мене, є лише мить ейфорії та мук,
|
| Поки що не повернеться в холодну вічність
|
| Моя вразливість, моя людяність.
|
| Приспів:
|
| Він замкнувся в піднебессі,
|
| Він пише про людей пісні,
|
| Ридаючи над кожним акордом
|
| Від люті чи захоплення.
|
| Йому так потрібна їхня милість.
|
| Він дивиться на то, що з ніх вийшло,
|
| Кожен вдих відчуваючи,
|
| То гніваючись, то знову прощаючи. |