Переклад тексту пісні Der Durst In Meinen Augen - Nocte Obducta

Der Durst In Meinen Augen (оригінал)

Oh, tiefe Nacht… wir, sechs dunkle Fürsten, die wir waren
Im Prunkgemach von schwerem Samt und blutig roten Farben
Das Licht der schweren Kandelaber brach sich zart in schwerem Wein
Benetze unsre Augen, die so hungrig mit dem Purpurschein
«Oh, schönes Kind… höre nur, der Tod ruft deinen Namen»
Der Mond sah bleich auf sie hinab, sie stand am eigenen Grabe
«Die Finsternis, sie ruft nach dir, wirst Du ihr wiederstehen?»
Mein Ruf erwürgt dein Tageslicht, du wirst es nie mehr sehen
Lächelnd sprach die Nacht und schuldig der Blasphemie
Des verlangens
Verfluchend die Enthaltsamkeit
Und ich sah in den kristallenen Spiegeln
Den Durst in meinen Augen
Besinnliche Momente in der Ahnenbildergalerie
Die staub’gen Reihen finsterer Gemälde halb verfault und klamm
Dennoch saß das Leben tief in ihren zeitbefall’nen Blicken
«Du bist auch ein Wolf, der trotzt der Liebe reißen muß das lamm»
Die Abbilder der längst verstorb’nen zogen mich in ihren Bann
Der Wein in meinem Blute hauchte ihnen wieder Leben ein
Sie wußten, was ich war, ihr Fluch quoll durstig noch in meinen Adern
Durst trieb mich nun einmal durchs Treppenhaus von Stein
Ich öffnete leiese die kunstvollen Türen
Die Schatten empfingen mich als einen der ihren
Den Tod in den Augen durch eisigen Regen
Schritt ich ihr, deren Ende besiegelt, entgegen
Mondlichtdurchsetzt war der Mitternachtsnebel und träumte von Tod und von Leben
Liebkoste in naßkalter, böser Umarmung ein Standbild von Nehmen und Geben
Jung war das Fleisch, dem dem Tod ich gegeben, ich hielt in den Armen den
sterbenden Schmerz
Noch immer vermochte ihr süßes Gesicht zu erwärmen mein stetig erkaltendes Herz
Und als ich mich all dieser Nächte entsann, da durchfuhr mich ein eisiger
Schauer
Der Nachgeschmack fremden Blutes, er barg stets ein schweres Armoa von Trauer
Doch aufrichtiger Dank und ein stummes Versprechen, ein dem Tod abgerungenes «Ja»
Lag jetzt wie ein Siegel erstarrender Hoffnung in ihrem schon leblosen Augenpaar
Es reflektierten die blicklosen Blicke
Den Durst in meinen Augen

(переклад)

О, глибока ніч... ми, шість темних лордів, якими ми були
У чудовій палаті важкого оксамиту і криваво-червоних кольорів
Світло важкого канделябра делікатно заломлювалося на важкому вині
Змочіть наші голодні очі фіолетовим сяйвом
«О, прекрасне дитино... слухай, смерть кличе твоє ім’я»
Блідий місяць дивився на неї зверху, вона стояла біля власної могили
— Тебе кличе темрява, чи будеш ти протистояти їй?
Моя репутація душить твоє денне світло, ти більше ніколи цього не побачиш
Усміхаючись говорив ніч і винуватим у богохульстві
бажання
Проклинання утримання
І я побачив у кришталевих дзеркалах
Спрага в моїх очах
Споглядальні моменти в картинній галереї предків
Запилені ряди зловісних картин напівгнилі й липкі
Тим не менш, життя глибоко сиділо в їхніх вражених часом поглядах
«Ти також вовк, який, незважаючи на любов, повинен рвати ягня»
Образи давно померлих зачарували мене
Вино в моїй крові вдихнуло в них життя
Вони знали, ким я є, їхнє прокляття все ще спрагло блукало в моїх жилах
Спрага загнала мене вниз по сходах Штайна
Я тихенько відчинив прикрашені двері
Тіні прийняли мене як свого
Смерть у твоїх очах від крижаного дощу
Я крокую до неї, кінець якої запечатаний
Опівнічний туман просявався місячним світлом і мріяв про життя і смерть
Пестив нерухоме зображення, як брати і віддавати в мокрі, холодні, злі обійми
Молода була плоть, якій я віддав смерть, я тримав у своїх обіймах
передсмертний біль
Її миле обличчя все ще могло зігріти моє невпинно холодне серце
І коли я згадував усі ті ночі, через мене пробігла крижана
душ
За присмаком чужої крові завжди таївся важкий Армоа смутку
Але щира подяка і мовчазна обіцянка, «так», вирване зі смерті
Тепер лежала, як печать застиглої надії, в її вже неживих очах
Це відбивало невидимі погляди
Спрага в моїх очах