Переклад тексту пісні Снова дождь - Николай Коршунов

Снова дождь (оригінал)

Снова дождь, над городом белая мгла
Так и надо — пришёл апрель,
Позабыв про сегодняшние дела
И про лёгкий вчерашний хмель
Белой тканью ложится на плечи крыш
Облаков пушистая марь
Я стою подъезде — и ты стоишь,
Между нами метёт февраль
И молчание рвётся из сердца вдаль,
В неба серую акварель:
Почему между нами метёт февраль,
Если там, за окном, апрель?
Мы забыли, с чего началась война,
Как чужими мы стали вдруг,
Но храним тишину — и я, и она,
Не хотим порвать этот круг
Так скажи, для чего мы сюда пришли,
В этот старый, холодный дом
И слова застревают где-то внутри,
Рвётся в горле холодный ком
Но вопрос покоя мне не даёт
И тебе хотелось бы знать:
Почему между нами зима метёт,
Если там, за окном, весна?
Снова дождь, над городом белая мгла
Так и надо — пришёл апрель,
Позабыв про сегодняшние дела
И про лёгкий вчерашний хмель
И бывает, наверное, так всегда,
Всё равно, кто встал на пути —
Мы стоим в подъезде и ждём, когда
Кто-то первым скажет «прости»
И молчание рвётся из сердца вдаль,
В неба серую акварель:
Почему между нами метёт февраль,
Если там, за окном, апрель?

Снова дождь (переклад)

Знову дощ, над містом біла імла
Так і треба— прийшов квітень,
Забувши про сьогоднішні справи
І про легкий вчорашній хміль
Білою тканиною лягає на плечі дахів
Хмар пухнаста мідь
Я стою під'їзді — і ти стоиш,
Між нами мітить лютий
І мовчання рветься із серця вдалину,
У небі сіру акварель:
Чому між нами мете лютий,
Якщо там, за вікном, квітень?
Ми забули, з чого почалася війна,
Як чужими ми стали раптом,
Але хранимо тишу — і я, і вона,
Не хочемо порвати це коло
Так скажи, навіщо ми сюди прийшли,
Цей старий, холодний будинок
І слова застряють десь усередині,
Рветься в горлі холодна грудка
Але питання спокою мені не дає
І тибі хотілося би знати:
Чому між нами зима мете,
Якщо там, за вікном, весна?
Знову дощ, над містом біла імла
Так і треба— прийшов квітень,
Забувши про сьогоднішні справи
І про легкий вчорашній хміль
І буває, напевно, так завжди,
Все одно, хто став на шляху—
Ми стоїмо в під'їзді і чекаємо, коли
Хтось першим скаже «вибач»
І мовчання рветься із серця вдалину,
У небі сіру акварель:
Чому між нами мете лютий,
Якщо там, за вікном, квітень?