| Виліз у вікно й подивився на зірки
|
| Але момент, якого я хотів, уже минув
|
| Загублений у тиші, благословенний ніччю
|
| Наснилося, що я бачив солдатів; |
| всі вони були одягнені в біле
|
| Усі одягнені в біле
|
| Ну, літо прийшло пізно, тож я спав тут цілими днями
|
| Поки зима не закінчиться, і моє серце можна врятувати
|
| Я гуляв все життя і заліз у діру
|
| У неї були груди зовні, у неї було дихання в душі
|
| Смерть у її душі
|
| Помістили в пляшку і викинули в море
|
| Мене вразила думка, що тепер корабель — це я
|
| Загублений у тиші, благословенний ніччю
|
| Мені снилося, що я бачив солдатів; |
| всі вони були одягнені в біле
|
| Усі одягнені в біле
|
| Хлопець за натурою, я влюбився
|
| Це потрясло б мене і закрутило б
|
| Перекрутив мої почуття, аж поки я ледь не втонув
|
| Вперше це було кохання з першого погляду
|
| Час навколо
|
| Ми дивилися на стіни, аж поки не втратили світанок
|
| Чекаючи слів, я сказав: «Я був проклятий твоєю любов’ю».
|
| Плаче від сорому
|
| Так що сталося з нашим коханням?
|
| нашої любові?
|
| Тепер усі сусіди вкрали мій заначок
|
| Я пишу вірші про смерть; |
| Я ще не закінчив
|
| Загублений у тиші, благословенний ніччю
|
| Мені снилося, що я бачив солдатів; |
| всі вони були одягнені в біле
|
| Усі одягнені в біле |