| Нам казали: «Це без толку», але ці біси зайняли місце під серцем
|
| І ми ловили кураж і з кожним днем любимо це сильніше, як у дитинстві
|
| Нові горизонти, сходи сонця, заходи сонця під ритм ударних
|
| І якщо це нікому не треба, навіщо боги дарували нам?
|
| Straight up, нехай далеко не профі ми.
|
| Straight up, але це наш профіль
|
| Straight up, долі більшості з нас
|
| Костюм та офіс
|
| Straight up, ми у цьому світі гості
|
| Так по фіг просто
|
| Ми робимо від душі, доки не станемо дорослими
|
| Або поки не забере нас космос
|
| Роки біжать не на мою користь. |
| Побережі потоки пам'яті, згадуючи мимохіть їх
|
| Відмовивши собі в цьому задоволенні, стримаю почуття, біль із ними
|
| Досить, я не говорив про це вголос, але сьогодні я поспішаю
|
| То почуття, ніби не встигнемо, і по кличку не розкриється парашут
|
| Я не по темі стелю нібито для тих, хто нишпорить. |
| Респект ті, хлопець
|
| Якщо ти вірний цьому, але я з 90-х виріс, ця музика – вірус (S&C ВІРУС)
|
| І тепер відвари наші отруйні далі нікуди
|
| Не говори про кохання, ти не відчуєш це як я ніколи
|
| І так, я мізантроп до талого, отже. |
| А вам чи не остогидло нити
|
| Так, я грубий, зате буду чесним, а не на кшталт риби гнити з голови
|
| Оберігали нас нашого характеру леви, але на жаль
|
| Я і ти були народжені в еру пафосу, бабок та лінощів
|
| Як довго я хворий на невроз, а музика покрита корозією
|
| І я не допомагаю цьому ніяк, лікування запущено років вісім
|
| Той реп мертвий, я пам'ятатиму і любитиму його, але я йду далі за тонкими нитками
|
| І нехай це буде не так довго, як ви того хочете, але це справа обов'язку
|
| Straight up, нехай далеко не профі ми. |
| Straight up, але це наш профіль
|
| Straight up, долі більшості з нас - костюм та офіс
|
| Straight up, ми в цьому світі гості, та по фіг просто
|
| Ми робимо від душі, доки не станемо дорослими або доки не забере нас космос
|
| До цього якоря прив'язані ми і тонемо
|
| Пора б на ноги почати вставати та думати головою
|
| Як далі бути, але мої кроки непомітні
|
| Будую своє життя, ніби це малюнок
|
| Скетч, дорога по роках неминуча
|
| Але ми день у день її словом атакуємо
|
| Часом я ламаю голову, навіщо це треба?
|
| Але вже мої слова біля берегів Канади
|
| Пізно, і скільки б не падало зірок
|
| Не загадати мені мир без воєн та сліз
|
| Це вічне питання
|
| Куди важливіше кар'єрне зростання
|
| Або оберемок мрій, які не несуть успіху?
|
| Від в'язниці до втечі
|
| За туманами нот, повз летить час
|
| І ми втрачаємо віру
|
| Вас були тисячі, але половина висічена
|
| Балаболи, порода незрозумілої нібито дичини
|
| На ділі ви ті, що тупите день і ночі
|
| По мережі, робота будинок, інетом стурбовані
|
| В образі на бога заздрили непохитно
|
| Тоном, через гонор, у справі ви були забуті
|
| У реалі теж будете тупими фразами
|
| Кого завгодно звинувачуєте? |
| Але справа у вас самих
|
| Я на полі бою паду першим
|
| Так і не домігшись свободи вибору там
|
| Але вчинивши правильно
|
| Вона не загориться – моя зірка
|
| Вам не уподібнитися, не освистати мене
|
| Я по будь-якому вигадаю новий світ свій
|
| І не переживай, легко освою
|
| Straight up, нехай далеко не профі ми.
|
| Straight up, але це наш профіль
|
| Straight up, долі більшості з нас
|
| Костюм та офіс
|
| Straight up, ми у цьому світі гості
|
| Так по фіг просто
|
| Ми робимо від душі, доки не станемо дорослими
|
| Або поки не забере нас космос |