Переклад тексту пісні Прошу простить - MVKC CKNT

Прошу простить (оригінал)

Под приглушённым светом
Настольных ламп
Поделим эту ночь пополам
Забыв о неважных делах
И с каждыми ударами стрелок часов
Я сделаю шаг навстречу двух полюсов
Вечерами непогоды, болтая без слов
Старого рояля расстроенный звук
И бокал вина сегодня мой друг
Помолчим о том, как не хватало рядом
Её голоса, прикосновения рук
Эти такты напомнят о былом мне
О том, как дух был несломлен
И о том, как минимум поступков
Заменяли фразы из телефонной трубки лишь
Как сопротивлялся
Взрослеть и таким же остался
Тяжело не за то, что был слаб
А за то, что часто боялся
Несла меня река вдоль скал острых
Всё дальше мимо
Так и не сумели один на один просто
Стало быть, далеко не взрослые
Прошу простить, но, видимо, не по пути нам
Смахну пыль старых пластинок
Останусь один на пороге ночи
Лишь с ней мы совместимы
Поговорим и погрустим мы
За крепким чаем
О тех, за кем мы скучаем
В эти минуты доброй печали
Прошу простить, но, видимо, не по пути нам
Смахну пыль старых пластинок
Останусь один на пороге ночи
Лишь с ней мы совместимы
Поговорим и погрустим мы
За крепким чаем
О тех, за кем мы скучаем
Дать ответ в силах или опыт или мама
Много или мало
И столь сложное в миг стало простым
И я не смертельно болен, а простыл всего лишь
И нормально
Будто бы груз с плеч свален
Но будто бы каждый день
Мы с тобой там, куда нас не звали
Эта игра словами навылет так глупа
Эти года не бесследны, ими забита голова
Лишь успеваю вбивать слова
Пока не утонули
Под тоннами киловатт тишины
Чувства, что дороги, выжжены
И я боюсь лишь одного, что буду думать о нас
Под омутом чьих-то влюблённых глаз
Порою проще не выбирать
Элементарно стереть номера
Перебирать из памяти слайды, пытаясь забыть
И по сети столкнувшись, выйти
Когда наступит утро
Всё превратится в прах будто
Страшно всё наше отпустить
Мы стали старше

Прошу простить (переклад)

Під приглушеним світлом
Настільних ламп
Поділимо цієї ночі навпіл
Забувши про неважливі справи
І з кожними ударами стрілок годинника
Я зроблю крок назустріч двом полюсам
Вечорами негоди, говорячи без слів
Старого рояля засмучений звук
І келих вина сьогодні мій друг
Помовчимо про те, як не вистачало поряд
Її голоси, торкання рук
Ці такти нагадають про колишнє мені
Про те, як дух був незламний
І про те, як мінімум вчинків
Замінювали фрази з телефонної трубки лише
Як чинив опір
Дорослі і таким же залишився
Тяжко не через те, що був слабкий
А через те, що часто боявся
Несла мене річка вздовж гострих скель
Все далі повз
Так і не зуміли віч-на-віч просто
Отже, далеко не дорослі
Прошу пробачити, але, мабуть, не по дорозі нам
Змахну пил старих платівок
Залишуся один на порозі ночі
Лише з нею ми сумісні
Поговоримо та понуримо ми
За міцним чаєм
Про тих, за ким ми сумуємо
У ці хвилини доброго смутку
Прошу пробачити, але, мабуть, не по дорозі нам
Змахну пил старих платівок
Залишуся один на порозі ночі
Лише з нею ми сумісні
Поговоримо та понуримо ми
За міцним чаєм
Про тих, за ким ми сумуємо
Дати відповідь у силах чи досвід чи мама
Багато чи мало
І так складне в мить стало простим
І я не смертельно хворий, а простой лише
І нормально
Начебто вантаж із плечей звалений
Але ніби щодня
Ми з тобою там, куди нас не кликали
Ця гра словами навиліт така дурна
Ці роки не безслідні, ними забита голова
Лише встигаю вбивати слова
Поки що не потонули
Під тоннами кіловат тиші
Почуття, що дорогі, випалені
І я боюся лише одного, що думатиму про нас
Під вир чиїхось закоханих очей
Часом простіше не вибирати
Елементарно стерти номери
Перебирати з пам'яті слайди, намагаючись забути
І по мережі зіткнувшись, вийти
Коли настане ранок
Все перетвориться на порох ніби
Страшно все наше відпустити
Ми стали старшими