| Можливо, колись ти побачиш, що ти зробив зі мною
|
| Але до тих пір мені потрібно, щоб ви знали, що від вас мне нудить!
|
| Я знаю, що ви думаєте, що змінюєтеся
|
| Я знаю, що ти вважаєш себе ідеальним
|
| Але твоє вчорашнє — жарт
|
| І всі це вже чули!
|
| Ти ніколи не даси мені те, що, як я знаю, заслуговую
|
| Так само, як і всі інші, але з половиною нервів!
|
| Я мав знати
|
| (Я повинен був знати!)
|
| Я мав би побачити
|
| Скільки було не так
|
| Ви помилка
|
| Ти — помилка, — хвороба на моїй душі!
|
| Я не можу повірити, що думав, що я з вас зрозумів
|
| Я мав знати
|
| Я мав би побачити, як багато було не так
|
| Я мав знати
|
| Я мав би бачити, що ти зламався
|
| Ти був зламаний з самого початку
|
| Я дав тобі всього себе
|
| Поставте вас першим у черзі, це марна трата часу
|
| Я завжди був твоїм, ти ніколи не був моїм
|
| Як ти міг залишити мене стояти надворі?
|
| Ти такий хворий, сумний марнотратник людини!
|
| Сподіваюся, ти щасливий, іди намалюй цю посмішку
|
| Прямо на твоєму обличчі ти такий фальшивий
|
| Я так втомився від усіх загальних виправдань
|
| Тож ось я проводжу лінію
|
| З кожним «я люблю тебе» ти залишаєш мене порожнім
|
| А тепер це так очевидно…
|
| Ти був зламаний
|
| Ти був зламаний з самого початку
|
| Я мав знати
|
| Я мав би бачити, як багато не так!
|
| Я дав тобі всього себе
|
| Поставте вас першим у черзі, це марна трата часу
|
| Я завжди був твоїм, ти ніколи не був моїм
|
| Як ти міг залишити мене стояти надворі?
|
| Коли ти чуєш ці слова
|
| І дивуйтеся, чи вони про вас
|
| Не дзвоніть і не скаржтеся
|
| Ви знаєте, що є правда
|
| У кожному слові, яке я кажу!
|
| Ти такий хворий, сумний марнотратник людської істоти
|
| Ти такий хворий, сумний марнотратник людини!
|
| Я дав тобі всього себе
|
| Поставте вас першим у черзі, це марна трата часу
|
| Я завжди був твоїм, ти ніколи не був моїм
|
| Як ти міг залишити мене стояти надворі?
|
| Я дав тобі всього себе
|
| Така марна трата часу
|
| Ось я проводжу лінію
|
| Ось я проводжу лінію! |