| Земля була мокрою й темною
|
| А небо як цукровий бульйон
|
| У роті відчули смак кардамону та кави
|
| Ми пройшли повз поле
|
| Коли ми пішли дивитися затемнення
|
| Рано вранці, коли в роті сухо, а шкіра париться
|
| І тоді я тиснув на тебе, як місяць, що пливе в обіймах сонця
|
| І ти шепнув нам, щоб врятувати світ
|
| І якщо я не змінюся, я знаю, що тобі не сподобався той момент
|
| Коли день був молодий і дивовижно заплутаний
|
| Вітер пестив молоде зерно
|
| Такий несміливий і світло-зелений
|
| Ми стояли тихо
|
| Я ледве наважувався дихати
|
| Десь далі слухали по радіо
|
| Про місяць і як виглядає ранкова погода
|
| І тоді я тиснув на тебе, як місяць, що пливе в обіймах сонця
|
| І ти шепнув нам, щоб врятувати світ
|
| І якщо я не змінюся, я знаю, що тобі не сподобався той момент
|
| Коли день був молодий і дивовижно заплутаний
|
| А коли настала темрява, настала швидко
|
| Птахи піднялися до неба, щоб кричати
|
| Я ось-ось розплакався
|
| Ось як це було б
|
| Ми говорили
|
| А якщо ми залишимося в темряві
|
| Нелегко на мить тремтіти
|
| Залишки світу для охолодження
|
| Дивлячись угору
|
| І я тиснув на тебе, коли місяць пливе
|
| І ти шепнув нам, щоб врятувати світ
|
| І якщо я не змінюся, я знаю, що тобі не сподобався той момент
|
| Коли день був молодий і дивовижно заплутаний
|
| І якщо я не змінюся, я знаю, що ти не любив мене ні на мить
|
| Коли день був молодий і дивовижно заплутаний |