| Таке почуття, що ти мене не чуєш,
|
| А ображаєшся на те, що не чую тебе.
|
| Але я не злуюся, а ти на мене злишся.
|
| Все розумію, животик росте — люблячи.
|
| А для кого ці сцени типу «Не підходь!»
|
| «Не люблю начебто», «Че ти ходиш за мною?»
|
| Минає година, дві, три… начебто й не говорила
|
| Пройшла спека…
|
| Так у всіх напевно, Так вже створені люди
|
| І я не те що терплю, я тебе розумію.
|
| Так у всіх напевно, так вже створені люди.
|
| І у мене буває, я так думаю...
|
| За доньку дякую, не все на це здатні
|
| Люди взагалі бувають до кінця одні.
|
| За сина спасибі… Спасибі за що що ти рядом усі ці дні.
|
| Всі ці роки, пролетів час
|
| Стільки минули, згадати навіть Ельдорадо.
|
| Але життя йде, змінюється мода
|
| Думаю життя і я і ти раді)
|
| Дівчинка моя, сонечко моє
|
| Ранок тобі добрий, уночі солодких снів.
|
| дівчинко моя, сонечко моє
|
| Повір мені на слово я для тебе на все готовий.
|
| Руки не опустилися, коли кричала,
|
| Руки не опустилися, хоч і не винен
|
| Я все одно тут, у твого причалу
|
| Я все одно поруч і цьому радий.
|
| Роки, горді роки плечем до плеча.
|
| Вже не скажеш, що дуже маленька донька.
|
| Але для нас вона завжди буде дитиною.
|
| Так уже влаштовані люди
|
| І на цьому точка.
|
| Навіщо ходити навколо та біля проблеми?
|
| Дякую за що що говориш усі прямі в очі.
|
| У тих кольорах ще з нашого весілля
|
| Давним-давно вже запалилася ваза.
|
| У очах той блиск проблискує рідше,
|
| Але це більше ніж достатньо, щоб любити.
|
| Знаєш, ти світла пляма на чорному полотні
|
| І на ньому з тобою я люблю жити
|
| Дівчинка моя, сонечко моє
|
| Ранок тобі добрий, уночі солодких снів.
|
| дівчинко моя, сонечко моє
|
| Повір мені на слово я для тебе на все готовий! |