Переклад тексту пісні Утро - LeTai

Утро (оригінал)

Всё чаще замечаю по утрам
Что просыпаться рано перестало быть легко,
Но наперекор из постельных оков
Сквозь окно меня вытащил свет облаков
Однако, не скажу, что не рад
Ведь это дар, что был нам дан на верхах
Собирать нас из странствий по сонным мирам
Он чище, чем любой минерал
Из множества комнат он выбрал мою
На улице холод, но дома уют,
А так хотелось бы рвануть на юг
И вот я угрюмо встаю
Я видел белый берег во сне
Где солнце, краснея, над морем засело
Там птицы взмывают навстречу судам
Я под вечер усну, чтоб вернуться сюда,
Но пока лишь чая бокал, что греет в руках
Я включаю канал
И я кану в поток суетливых рутин
Как же лениво куда-то идти,
А в новостях стандартный набор
Что все против нас, вокруг толпы врагов
Что за бугром живёт не так народ
И твой налог пойдёт на оборону, бро (эй, эй)
Я выключил ящик, день даже не начат
Он в сумрачной спячке,
Но время так навязчиво смотрит с укором
И я снежным комом вылетаю из дома
Пробегают стаи собак
На старых домах оседает туман
В придорожном кафе спрячусь я от ветров
Чтоб потом, отдохнув, раствориться в метро
Почему всегда мы на бегу?
В суете мелочных утрат
Давно уже стало так принято тут
Что не заметил даже красоту утра
В каждом вагоне по сотке людей
Кому день изо дня надо куда-то лететь
Я здесь в привычной среде, среди тех
Кто ползёт под землёй, чтоб подняться наверх
И нас нельзя остановить
Мы неистово крутимся, как механизм,
Но чистый лист хочется иногда взять
И начать вдруг писать распорядок с нуля
Как вариант: всё поменять
Как аммиак, эти мысли тело бодрят
Как колея стелется словесный поток,
Но я, зная себя, всё отложу на потом
И каждый раз сидим допоздна
В этой бездне сетей нас проводит закат
И досадно считать, что уже опоздал
Что ушло, не вернётся назад — это факт, но и ладно
Послушай меня, бро, это неважно
Даже если тягостна пашня
И день этот ты прожил под наковальней, — нормально
Просто будь ему благодарен
Я вернусь домой под вечер без сил
Проигравший борьбу в повседневной возне,
Но под утро замаячишь ты белый, как снег
Этим праведным светом пришедшим во сне
Почему всегда мы на бегу?
В суете мелочных утрат
Давно уже стало так принято тут
Что не заметил даже красоту утра

Утро (переклад)

Все частіше помічаю вранці
Що прокидатися рано перестало бути легко,
Але наперекір з постельних кайданів
Крізь вікно мене витягло світло хмар
Однак, не скажу, що не радий
Адже це дар, який нам дали на верхах
Збирати нас із странинок по сонних світах
Він чистіший, ніж будь-який мінерал
З безлічі кімнат він вибрав мою
На вулиці холод, але дома затишок,
А так хотілося б рвонути на південь
І ось я похмуро встаю
Я бачив білий берег у сні
Де сонце, червоніючи, над морем засіло
Там птахи злітають назустріч судам
Я надвечір засну, щоб повернутися сюди,
Але поки що лише чаю келих, що гріє в руках
Я включаю канал
І я кану в потік метушливих рутин
Як же ліниво кудись йти,
А в новинах стандартний набір
Що все проти нас, навколо натовпу ворогів
Що за бугром живе не так народ
І твій податок піде на оборону, бро (ей, ей)
Я вимкнув ящик, день навіть не розпочати
Він у похмурій сплячці,
Але час так нав'язливо дивиться з докором
І я сніговою грудкою вилітаю з будинку
Пробігають зграї собак
На старих будинках осідає туман
У придорожньому кафе сховаюся я від вітрів
Щоб потім, відпочивши, розчинитись у метро
Чому завжди ми на бігу?
У метушні дріб'язкових втрат
Давно вже стало так заведено тут
Що не помітив навіть красу ранку
У кожному вагоні по сотні людей
Кому щодня треба кудись летіти
Я тут у звичному середовищі, серед тих
Хто повзе під землею, щоб піднятися нагору
І нас не можна зупинити
Ми несамовито крутимося, як механізм,
Але чистий лист хочеться іноді взяти
І почати раптом писати розпорядок з нуля
Як варіант: все змінити
Як аміак, ці думки тіло бадьорять
Як колія стелиться словесний потік,
Але я, знаючи себе, все відкладу на потім
І кожен раз сидимо допізна
У цій безодні мереж нас проводить захід сонця
І прикро вважати, що вже спізнився
Що пішло, не повернеться назад - це факт, але і добре
Послухай мене, бро, це байдуже
Навіть якщо тяжка рілля
І день цей ти прожив під ковадлом, — нормально
Просто будь йому вдячний
Я повернуся додому надвечір без сил
Той, хто програв боротьбу в повсякденній метушні,
Але під ранок замаячиш ти білий, як сніг
Цим праведним світлом, що прийшло у сні
Чому завжди ми на бігу?
У метушні дріб'язкових втрат
Давно вже стало так заведено тут
Що не помітив навіть красу ранку