Переклад тексту пісні Contes, vents et marées - Les Ogres De Barback

Contes, vents et marées (оригінал)

Sait-on jamais où les vents nous mènent?
Moi ils sont venus me mettre un matin
Hélas sur la route de Rennes
Mauvais destin !
C’est là-bas que j’ai perdu tous mes biens
En trahissant naïvement tous les miens
Mais ne vous l’avais-je pourtant pas prédit
Vous mes amis?
Cette chanson vous est un peu dédiée,
Me laissant une chance de me justifier
Sur ce temps qui vous fit, d’ailleurs merci
Bien des soucis
Preuve quand même que rien n’est jamais perdu
Qu’il y a toujours une place pour le traître vaincu
Pour moi l’ami qui, jour après jour, devîns un inconnu
Rappelez-vous, c'était y’a pas si longtemps
Un soir décidé j’ai changé de camp
Mettant dans le grenier de l’oubli
Mon utopie
Moi la grande gueule des chemins rebelles
Une nuit mes idéaux se sont fait la belle
Pour des yeux marrons, des cheveux bruns, bref, pour une belle
Qui avait la couleur des promenades
La douce odeur du parfum des grenades
Qui justifiait son titre de bombe, de grenade
Mais prière, ne lui en voulez pas trop
Autant vrai qu’elle m’ait retourné le cerveau,
Je fus moi-même juge, condamné, coupable, truand, bourreau
Enfin donc un soir j’ai changé de peau
J’ai mis une belle écharpe, des gants, un chapeau
Et, malheureux, j’ai consciemment perdu la mémoire
J’ai pris le ticket pour le triste bateau
Celui qui vous dérive au fil de l’eau
Et vous mène peu à peu dans un bien triste brouillard
J’ai pas fait semblant de toucher le fond
Bien sûr j’ai pris l’alcool pour compagnon
Juste à gauche de la nuit les poches pleines de hasard
J’ai joué le rôle de pilier de comptoir
L’alcoolique de service des fins de bars
Celui qui traîne, ment et mendie deux trois coups à boire
C'était Fredo le rigolo du quartier
Le gentilhomme, le brave, le bien aimé
Celui qui a toujours le sourire mais qui nous fait pitié
Mais un soir un homme m’a sauvé la vie
C'était pas Jésus, c'était pas Dieu, pardi !
Juste un homme de passage
Qui avait bien vécu: un sage
Il connaissait mon prénom, quel hasard !
Puis il m’a dit: «Je t'échange une histoire
Contre ta liberté"
Assurément j’ai accepté !
Et j’ai mis du temps à me rendre compte
Que, comme m’a dit ce sage à la fin du conte
Quand t’as touché le fond du fond
Soit tu crèves, soit tu remontes
J’ai pris la meilleure solution
Abandonnant toutes mes ambitions
Celle qui, un beau matin, au coin d’la gueule vous insulte
Celle qui au fil des expériences,
Du vécu, des atouts, des vues de sa science,
Celle qui, sans prévenir, vous fait devenir adulte
Le pire le comble de cette fin sombre
M’en revenant du pays des décombres
Tous mes amis avaient également disparu
J’ai bien eu du mal à les reconnaître
Dû au sérieux de leurs tristes yeux peut-être
Je me suis aperçu qu’ils l'étaient tous devenus
Alors, sait-on jamais où les vents nous mènent?
Moi ils sont venus me mettre un matin
Alors, sait-on jamais où les vents nous mènent?
Moi ils se sont bien moqués de ma peine !
Alors, sait-on jamais où les vents nous mènent?
Moi ils sont venus me prendre un matin
Alors, sait-on jamais où les vents nous mènent?
Moi ils se sont bien moqués de ma peine !

(переклад)

Чи знаємо ми коли-небудь, куди нас несуть вітри?
Мені вони прийшли, щоб поставити мені ранок
На жаль, по дорозі в Ренн
Погана доля!
Там я втратив усі свої речі
Наївно зрадивши все моє
Але хіба я тобі не казав
Ви мої друзі?
Ця пісня як би присвячена тобі,
Даючи мені шанс виправдатися
На цей раз це змусило вас, до речі, подякувати
багато турбот
Доказ того, що нічого не втрачається
Що для переможеного зрадника завжди є місце
Для мене друг, який день за днем ​​ставав чужим
Пам’ятайте, це було не так давно
Одного вечора я вирішив змінити бік
Поклавши на горище забуття
моя утопія
Мене голосок бунтівних шляхів
Одної ночі мої ідеали зникли
Для карих очей, каштанового волосся, одним словом, для красивих
У кого був колір прогулянок
Солодкий аромат аромату граната
Що виправдовувало свою назву бомба, граната
Але, будь ласка, не звинувачуйте його занадто сильно
Так само, як вона промила мені мізки,
Я сам був суддею, засудженим, винним, мафіозом, катом
Нарешті одного вечора я змінив свою шкіру
Одягаю гарний шарф, рукавички, шапку
І, нещасний, я свідомо втратив пам’ять
Я взяв квиток на сумний корабель
Той, що несе вас по воді
І веде вас потроху в дуже сумний туман
Я не претендував на досягнення дна
Звісно, ​​я взяв алкоголь в якості супутника
Просто залишив нічні кишені, повні шансів
Я грав роль контрстовпа
Алкоголік після бару
Той, хто вештається, лежить і просить випити
Це був Фредо, сусідський жартівник
Джентльмен, сміливий, коханий
Той, хто завжди посміхається, але змушує нас жаліти
Але однієї ночі чоловік врятував мені життя
Це був не Ісус, не Бог, звичайно!
Просто людина, що проходить повз
Хто добре жив: мудрець
Він знав моє ім’я, який збіг!
Тоді він сказав мені: «Я продам тобі історію
Проти твоєї свободи"
Звичайно, я прийняв!
І мені знадобився час, щоб усвідомити
Це, як сказав мені цей мудрець наприкінці казки
Коли ви досягли дна
Або ти помреш, або повернешся
Я взяв найкраще рішення
Відмовляюся від усіх своїх амбіцій
Той, хто одного прекрасного ранку за рогом ображає вас
Той, хто через переживання,
З досвіду, активів, поглядів на його науку,
Той, хто без попередження змушує вас стати дорослим
Найгірша висота цього темного кінця
Повертаючись із землі завалів
Усі мої друзі теж пішли
Мені було важко їх упізнати
Можливо, через серйозність їхніх сумних очей
Я дізнався, що вони всі стали
Отже, чи знаємо ми коли-небудь, куди нас несуть вітри?
Мені вони прийшли, щоб поставити мені ранок
Отже, чи знаємо ми коли-небудь, куди нас несуть вітри?
Мене, вони висміяли мій біль!
Отже, чи знаємо ми коли-небудь, куди нас несуть вітри?
Одного ранку вони прийшли забрати мене
Отже, чи знаємо ми коли-небудь, куди нас несуть вітри?
Мене, вони висміяли мій біль!