Переклад тексту пісні Снова - Легенды Про

Снова (оригінал)

Все меньше детских рисунков на асфальте
У домов, где все больше красных пятен
Всех волнуют виды сзади, и миллиард вариантов
Как продать их большим дядям
Плавится, плавится пластик
Счастье не в деньгах, в деньгах — несчастье
Тут у нас все наоборот — смысл простой:
Плохой тот, кто хороший,
Кто хороший, тот плохой.
Дни превращаются в огрызки,
Кто ты по жизни?
Медленно волочу за собой чужие мысли
Можно подойти к ответу совсем близко
И потеряться слишком быстро…
Сколько у тебя есть, сколько ты готов потратить?
И насколько тебя хватит?
Что-то внутри меня просит: Не трожь!
Но снова: перо, вино, нож…
Снова: пыльные сады,
Снова: забитые дома,
Снова: бетонные мосты,
Снова: цветные провода,
Снова: проплаченные рты,
Снова: усталые глаза,
И где-то, на карте Москвы:
Это ты… Это я…
Йоу.
Здесь хватит места всем
В этом сумасшедшем доме
Тут все по-старому,
Лишь с каждым годом красят стены.
Больными называют тех — кто полностью здоровы
И большинство не лезет вверх,
А лишь, съезжают с темы.
Обида копится внутри, будто бы конденсат.
Что бы, когда появятся слова,
Плюнуть в его адрес, а Мы — как бетонный десант
Всеми забытый отряд.
Приняли присягу улицы, на нас шапки горят
Бесы на свете в центре,
Мы на окраинах с кем-то
У нас: в залах телеги,
У них: законы, проценты
Незнакомые акценты, все чаще режут ухо,
А мы мечтаем, чтобы наша свеча не потухла
Держимся близким по духу,
От разговоров тухлых.
Бежим туда, где тишина и бережем минуты.
Все остальное в топку, снова превращаю в пепел
С новыми силами, снова пробиваю сеть.
Снова: пыльные сады,
Снова: забитые дома,
Снова: бетонные мосты,
Снова: цветные провода,
Снова: проплаченные рты,
Снова: усталые глаза,
И где-то, на карте Москвы:
Это ты… Это я…
Снова, снова.
Этот до боли мне знакомый двор
Вот он, поистине в законе вор.
А сколько их?
На территории страны
Воруют дни, воруют сны.
И здесь вокруг так мало поводов для улыбок
Хоть и смех струится вверх, дымом со дна бутылок
Атака с тыла, война с изнанки
Говорят танки, переплавили в пивные банки.
Научились красть не краснея,
Жнём, что посеяли, прости Россия
Новое время, рвутся к власти лакеи
В большой игре козырь масти Пикей и Где я?
Ношу… В голове шум,
Больше чем себе порой,
Верю карандашу
Что-то внутри меня говорит:
Остынь!
Брось!
Но вдох-выдох, вдох
И понеслось… Снова!
Снова: пыльные сады,
Снова: забитые дома,
Снова: бетонные мосты,
Снова: цветные провода,
Снова: проплаченные рты,
Снова: усталые глаза,
И где-то, на карте Москвы:
Это ты… Это я…

(переклад)

Все менше дитячих малюнків на асфальті
У будинків, де все більше червоних плям
Усіх хвилюють види ззаду, і мільярд варіантів
Як продати їх великим дядькам
Плавиться, плавиться пластик
Щастя не в гроші, у гроші — нещастя
Тут у нас все навпаки — сенс простий:
Поганий той, хто добрий,
Хто добрий, той поганий.
Дні перетворюються на огризки,
Хто ти по життя?
Поволі тягну за собою чужі думки
Можна підійти до відповіді зовсім близько
І загубитися занадто швидко...
Скільки у тебе є, скільки ти готовий витратити?
І наскільки тебе вистачить?
Щось усередині мене просить: Не тремти!
Але знову: перо, вино, ніж…
Знову: курні сади,
Знову: забиті будинки,
Знову: бетонні мости,
Знову: кольорові дроти,
Знову: проплачені роти,
Знову: стомлені очі,
І десь, на карті Москви:
Це ти... Це я...
Йоу.
Тут вистачить місця для всіх
У цьому божевільному будинку
Тут все по-старому,
Лише з кожним роком фарбують стіни.
Хворими називають тих, хто повністю здорові
І більшість не лізе вгору,
Лише, з'їжджають з теми.
Образа накопичується всередині, як конденсат.
Що, коли з'являться слова,
Плюнути на його адресу, а Ми як бетонний десант
Усіми забутий загін.
Склали присягу вулиці, на нас шапки горять
Демони на світлі в центрі,
Ми на околицях з кимось
У нас: в залах воза,
У них: закони, відсотки
Незнайомі акценти, все частіше ріжуть вухо,
А ми мріємо, щоб наша свічка не потухла
Тримаємося близьким по духу,
Від розмов тухлих.
Біжимо туди, де тиша і бережемо хвилини.
Все інше в топку, знову перетворюю на попіл
З новими силами, знову пробиваю мережу.
Знову: курні сади,
Знову: забиті будинки,
Знову: бетонні мости,
Знову: кольорові дроти,
Знову: проплачені роти,
Знову: стомлені очі,
І десь, на карті Москви:
Це ти... Це я...
Знову, знову.
Цей до мене мені знайомий двір
Ось він, воістину в законі злодій.
А скільки їх?
На території країни
Крадуть дні, крадуть сни.
І тут навколо так мало приводів для посмішок
Хоч і смія струметься вгору, димом з дна пляшок
Атака з тилу, війна зі знаку
Кажуть танки, що переплавили в пивні банки.
Навчилися красти, не червоніючи,
Жнем, що посіяли, пробач Росія
Новий час, рвуться до влади лакеї
У великій грі козир масті Пікей і Де я?
Ношу… У голові шум,
Більше, ніж собі,
Вірю олівцю
Щось усередині мене каже:
Охолонь!
Кинь!
Але вдих-видих, вдих
І понеслося… Знову!
Знову: курні сади,
Знову: забиті будинки,
Знову: бетонні мости,
Знову: кольорові дроти,
Знову: проплачені роти,
Знову: стомлені очі,
І десь, на карті Москви:
Це ти... Це я...