Переклад тексту пісні Лодка - Легенды Про

Лодка (оригінал)

Похоже этот хип-хап не моложе луны, но камни в нем в сто раз тверже Берлинской
стены.
И если прожитые годы умножить на дни, быть может, ты тогда поймешь о чем его
сны,
О чем его грезы, в мире под угрозой, навозно-розовый закат коррозии над прозой
Навис как розга над спиной мальца без мозга, порой плачут даже камни,
но мы не видим их слезы,
Но вы не видим, как и не видит лидер в миде, просвета ни на мизер,
им несут нас в виде мидий.
Сами выбирали, гФ*мор, либер или демор, киборг или демон, кем бы ни был,
лишь бы не п**ер.
Ну, да, безразличие — третья беда, после вторника, токсичная придет среда
Вокруг бардак, но хип-хап нас направить сумел, мы будем делать это дальше в
противовес тьме.
Разные, но мы все детали одного механизма, до берега еще не близко,
Микрофон — как трехлистник, похоже, этот хип-хап со мной еще с прошлой жизни.
Что завтра останется, если сегодня беспутство до беспамятства.
В глазах наших, как смотреть в глаза старшим?
И кто мы есть в глазах младших.
Опять гребем, что есть мочи и нам кричат, что как бы мы не пытались
У судьбы не поменять почерк, но лучше в один миг сгореть, чем гнить годами.
Черные мысли, как черная шапка, в них так тесно, в них так жарко.
Они манят в чертоги тьмы, но наш хип-хап нас не оставит одних.
Всего шестнадцать строк, чтобы сказать о самом главном, это достаточно того,
чтобы казалось мало,
Но этого так много, что б нам показать, что мы не можем написать, их,
даже самых простых.
И может выход не находим среди темных зданий, лишь потому что бродим за тем,
кто в два раза бездарней.
Нас самих выставляют на смех нам самим и мы, не зная что делать,
смеемся вместе с ним.
Толпы тонут в грязи, в ожидании дождя, нам проще верить в Бога, чем доверяться
вождям.
Глаза валюты наблюдают за миром элиты, нам не дают понять, кто строил эти
пирамиды.
Среди этих лабиринтов тьмы, и подземных ходов, там, где не цветут сады и нет
чьих-то следов.
Если я останусь один, и не будет огня, мой хип-хоп как проводник на свет
выведет меня.
Где-то по дороге в рай, затерявшись во мгле, ведь мы все так хотим успеть
пожить на земле.
Дети красной империи, которой больше нет, где у страны не было бога,
зато был Бог у людей.
Год или день, ночь или тень, тебе или мне, сколько нужно потерь для достижения
своих затей,
И почему мы бежим туда, откуда ушли, там где инопланетный дым.
Там где,
все пламя сожгли.
Сначала бред в головах, потом приходит утопия, потом крах ее, и толпы
недовольных
Слепых щенят, но они просто жить и есть хотят и пусть там ад, но зато есть еда
да вода,
И потоп ли беда для детей Вавилона или новый покорный слуга кровавого тона
Наше судно не утонет, нет, не сгинет во тьме, ведь мы видим свет солнца даже на
дне.

Лодка (переклад)

Схоже цей хіп-хап не молодший за місяць, але камені в ньому в сто разів твердіше за Берлінську.
стіни.
І якщо прожиті роки помножити на дні, можливо, ти тоді зрозумієш про що його
сни,
Про що його мрії, у світі під загрозою, гнойово-рожевий захід корозії над прозою
Навис як різка над спиною хлопця без мозку, часом плачуть навіть каміння,
але ми не бачимо їх сльози,
Але ви не бачимо, як і не бачить лідер у міді, просвіту ні на мізер,
їм несуть нас у вигляді мідій.
Самі вибирали, гФ*мор, лібер або демор, кіборг або демон, ким би не був,
лише би не п**ер.
Ну, так, байдужість — третє лихо, після вівторка, токсична прийде середа
Навколо бардак, але хіп-хап нас направити зумів, ми будемо робити це далі в
противагу темряві.
Різні, але ми всі деталі одного механізму, до берега ще не близько,
Мікрофон - як трилисник, схоже, цей хіп-хап зі мною ще з минулого життя.
Що завтра залишиться, якщо сьогодні безладдя до безпам'ятства.
У очах наших, як дивитися в очі старшим?
І хто ми є в очах молодших.
Знову гребемо, що є сечі і нам кричать, що як би ми не намагалися
У долі не змінити почерк, але краще в одну мить згоріти, ніж гнити роками.
Чорні думки, як чорна шапка, у них так тісно, ​​у них так жарко.
Вони ваблять у черти темряви, але наш хіп-хап нас не залишить одних.
Всього шістнадцять рядків, щоб сказати про найголовніше, це достатньо того,
щоб здавалося мало,
Але цього так багато, що б нам показати, що ми не можемо написати, їх,
навіть найпростіших.
І може вихід не знаходимо серед темних будівель, лише тому що бродимо за тим,
хто в два рази бездарніший.
Нас самих виставляють на сміх нам самим і ми, не знаючи що робити,
сміємося разом із ним.
Натовпи тонуть у грязюці, чекаючи дощу, нам простіше вірити в Бога, ніж довірятися
вождям.
Очі валюти спостерігають за світом еліти, нам не дають зрозуміти, хто будував ці
піраміди.
Серед цих лабіринтів темряви, і підземних ходів, там, де не цвітуть сади і немає
чиїхось слідів.
Якщо я залишусь один, і не буде вогню, мій хіп-хоп як провідник на світло
виведе мене.
Десь по дорозі в рай, загубившись у темряві, адже ми все так хочемо встигнути
пожити на землі.
Діти червоної імперії, якої більше немає, де у країни не було бога,
зате був Бог у людей.
Рік чи день, ніч чи тінь, тобі чи мені, скільки потрібно втрат для досягнення
своїх витівок,
І чому ми біжимо туди, звідки пішли, там де інопланетний дим.
Там де,
всі полум'я спалили.
Спочатку марення в головах, потім приходить утопія, потім крах її, і натовпи
незадоволених
Сліпих щенят, але вони просто жити і є хочуть і нехай там пекло, але є їжа
так вода,
І потоп чи біда для дітей Вавилону або новий покірний слуга кривавого тону
Наше судно не потоне, ні, не згине у темряві, адже ми бачимо світло сонця навіть на
дні.