| Смішно, як вода завжди падає на землю
|
| І як би ви не слухали, їхні голоси видають той самий старий звук
|
| Ви чуєте їх увечері, коли сонце сходить далеко внизу
|
| Ви почуєте, як вони співають якусь мелодію
|
| Знайоме, як ваше власне знайоме обличчя
|
| Ви не впізнаєте сьогодні ввечері
|
| Ось чому ви впевнені, що щось має статися
|
| І ви помічаєте в дзеркалі, як помічали колись
|
| що на вас є ознаки віку
|
| І це поступово помічаєш все більше і більше
|
| Роки, які тягнуть вашу шкіру
|
| Виступ кістки
|
| І де ти колись побачив світло у своєму оці
|
| Твоє око тьмяне, як старий річковий камінь
|
| Це тягне річку до серця
|
| Ось чому ви впевнені, що щось має статися
|
| І це розриває вас
|
| А на щоці є колір
|
| Але в усмішці є сум
|
| Не те, щоб було кого помітити
|
| Не те, щоб хтось помічав деякий час
|
| І ви намагаєтеся змінитися
|
| Ви намагаєтеся блефувати цю безтурботну посмішку
|
| І поки ви пливете геть своє розбите серце
|
| З кожним днем важче відчути себе гідним
|
| І бувають вечори, коли хочеться, щоб сонце залишилося
|
| Лише залишайтеся, щоб складати вам компанію, щоб не переночувати
|
| Бо всі ночі довші, ніж будь-коли
|
| Ось чому ви впевнені, що щось має статися
|
| Тому що життя не таке, як раніше |