| Коли наші дні так низькі
|
| Трава й небо пофарбовані в коричневий колір
|
| І нічого, крім поганих новин, не хвилює наш розум
|
| Ми дивимось на життя іншими очима
|
| Але незабаром почнуть усвідомлювати
|
| Що це лише день, який ми залишимо позаду
|
| Ми знаємо й обоє розуміємо
|
| Ми тримаємо вогонь у руках
|
| Але кожен вогонь обов’язково має свої іскри
|
| Разом ми належимо
|
| Разом ми достатньо сильні
|
| За ті дні, які я провів із тобою
|
| Всі щасливі і сумні
|
| І всі способи, якими я зводжу тебе з розуму
|
| У дні, які я з тобою
|
| Тихий гнів, коли ми сваряємося
|
| Те, як слова виходять неправильно
|
| Те, як ми тримаємось так сильно вночі
|
| Це завжди закінчується прямо з вами
|
| З кожним днем ми бігаємо швидше
|
| Іноді ми не встигаємо сказати
|
| Слова, які ми обидва відчуваємо у своїх серцях
|
| Оскільки життєві відволікання наповнюють наш розум
|
| Наш дорогоцінний подарунок залишається позаду
|
| Нам обом залишилося думати, з чого почати
|
| Ми знаємо й обоє розуміємо
|
| Ми тримаємо вогонь у руках
|
| Але кожен вогонь обов’язково має свої іскри
|
| Разом ми належимо
|
| Разом ми достатньо сильні
|
| За ті дні, які я провів із тобою
|
| Всі щасливі і сумні
|
| І всі способи, якими я зводжу тебе з розуму
|
| У дні, які я з тобою
|
| Тихий гнів, коли ми сваряємося
|
| Те, як слова виходять неправильно
|
| Те, як ми тримаємось так сильно вночі
|
| Це завжди закінчується прямо з вами
|
| З тобою
|
| Не минає жодного дня Це ти мені потрібен
|
| Ніколи не моменту, коли я не вірю
|
| Я проведу з тобою своє життя
|
| Ні дня
|
| Разом ми належимо
|
| Разом ми достатньо сильні
|
| За ті дні, які я провів із тобою
|
| Всі щасливі і сумні
|
| І всі способи, якими я зводжу тебе з розуму
|
| У дні, які я з тобою
|
| Тихий гнів, коли ми сваряємося
|
| Те, як слова виходять неправильно
|
| Те, як ми тримаємось так сильно вночі
|
| Це завжди закінчується прямо з вами |