| Хочу побачити цю банальну чистоту в тих, хто поруч, і тих кого я люблю.
|
| Усім серцем, усіма фібрами душі, тих людей, хто поруч так само поспішає
|
| Здійснюючи вчинки бездумно, але з іскрою всередині, поспішай любити і не поспішай
|
| ховати.
|
| Життя у нас одне — цінне велике, але так ж швидко закінчиться як трек на
|
| хвилину,
|
| Як розпатлані ми вранці розплющуємо очі, приємно бачити того, хто по серцю і
|
| без зла
|
| До тебе… це вірно, це правильно, це цінно, це те, що всередині ми залишимо.
|
| Забиваючи часом на почуття інших, забуваючи тих, хто провів з тобою щасливі
|
| дні,
|
| Колись… було ж і щастя і радість, були сльози і оскали…
|
| раптом не стало їх…
|
| Так, ну, і нехай, зате знову в пошуках інших, шукаємо впевненість на завтра,
|
| пишемо вірші їм
|
| Так і нехай забудуть, розіруть і здують, як пил те, що досі оповідає.
|
| Приспів:
|
| Мені хотілося б привнести своєї доброти, щоб кожен з нас не порушив,
|
| а будував мости
|
| Люблячи себе, як ближнього поглядом з дахів ми, доберемося до істин, що сидить де
|
| то в думках.
|
| Мені хотілося б привнести своєї доброти, щоб кожен з нас не порушив,
|
| а будував мости
|
| Люблячи себе, як ближнього поглядом з дахів ми, доберемося до істин, що сидить де
|
| то в думках.
|
| Тим хто глухий і сліпий, хто опустив усі принципи, щоб перетворитися з жебраків на
|
| принців,
|
| А нам не треба згадувати неприємне, знову накриває почуття незрозуміле,
|
| Що за хвиля захоплення від одного погляду, від одного дотику навіяла радість.
|
| Це класно, це те що у всіх має бути і всім бажаючи щастя,
|
| важливо близьких не забути
|
| Згадай у чому то світлому і теперішньому, станемо старшим, але залишимося знебашеними
|
| Разом з ними знімемо нове кіно, щоб відразу, і залишити на потім
|
| Наші діти побачать у тілі картину, що колись для нас була невидима.
|
| Все на відео і на наших фотокартках, адже на них справжнє, на них барвисте.
|
| Приспів:
|
| Мені хотілося б привнести своєї доброти, щоб кожен з нас не порушив,
|
| а будував мости
|
| Люблячи себе, як ближнього поглядом з дахів ми, доберемося до істин, що сидить де
|
| то в думках.
|
| Мені хотілося б привнести своєї доброти, щоб кожен з нас не порушив,
|
| а будував мости
|
| Люблячи себе, як ближнього поглядом з дахів ми, доберемося до істин, що сидить де
|
| то в думках. |