| Мені лише дев’ять років
|
| І мені не подобається те, що я чую
|
| Мій батько ліворуч
|
| Моя сестра на сходах
|
| Моя мама в сльозах
|
| Так це виглядає, коли нікуди сховатися
|
| Ось як це виглядає, коли сім’я розділяється
|
| Мамо, я бачу, як ти стоїш
|
| Мамо, будь ласка, не відчувай себе покинутим
|
| Мамо, я бачив, як ти розпадаєшся
|
| Тож впустіть нас всередину, прислабте пильність
|
| Бо любити тебе ніколи не було важко
|
| А мені майже сімнадцять
|
| І я не знаю, як діяти
|
| Ми дивимося на камінь
|
| І ми сидимо рядами
|
| І одягнений у все чорне
|
| Ось як це виглядає, коли ви не можете попрощатися
|
| Ось як це виглядає, коли моя бабуся плаче
|
| Отче, я бачу, як ти стоїш
|
| Батьку, будь ласка, не відчувай себе покинутим
|
| Отче, я бачив, як ти розпадаєшся
|
| Тож впустіть нас всередину, прислабте пильність
|
| Бо любити тебе ніколи не було важко
|
| Сьогодні нам обом по двадцять три
|
| Ніколи не думайте, що мені байдуже
|
| За всі мої нудні історії дитинства
|
| Ти завжди був поруч
|
| Тож це як виглядати самостійно
|
| Ось як це виглядає, коли брати й сестри поруч
|
| Сестро, я бачу, як ти стоїш
|
| Сестро, будь ласка, не відчувай себе покинутим
|
| Сестро, я бачив, як ти розпадаєшся
|
| Тож впустіть нас всередину, прислабте пильність
|
| Бо любити тебе ніколи не було важко |