Переклад тексту пісні Снег - Ирина Билык

Снег (оригінал)

Почему так жесток снег, оставляет твои следы,
И по кругу зачем бег, и бежишь от меня ты.
Не даёт до утра спать, снег растаявший — он вода,
Ты одно лишь должна знать — я люблю тебя навсегда.
Не даёт до утра спать, снег растаявший — он вода,
Ты одно лишь должна знать — я люблю тебя навсегда.

Почему голоса звёзд в полумраке едва слышны,
Ветер слёзы дождя принёс, только слёзы мне не нужны.
Разучился смотреть вдаль, разучился считать до ста.
Разучился любить февраль, — он украл тебя навсегда.
Разучился смотреть вдаль, разучился считать до ста.
Разучился любить февраль, — он забрал тебя навсегда.

Расстаются, когда ложь, засыпают, когда тьма.
И по телу когда дрожь — нас решают сводить с ума.
Если хочешь идти — иди, если хочешь забыть — забудь.
Только знай, что в конце пути ничего уже не вернуть.

Если хочешь идти — иди, если хочешь забыть — забудь.
Только знай, что в конце пути никого уже не вернуть.
Если хочешь идти — иди, если хочешь забыть — забудь.
Только знай, что в конце пути никогда уже не вернуть.
Только знай, что в конце пути никого уже не вернуть.

Снег (переклад)

Чому сніг такий немилосердний, іскристою тінню вкарбовує твій слід,
Навіщо тому колу неспинний рух, й ти, як тінь, віддаляєшся крізь мій світ?
Тривожить ніч — вода зійшла зі снігу, немов розтанули спогади до дна,
Єдине, що тобі лишається знати: моє кохання — як вічність, одна.
Тривожить ніч — вода зійшла зі снігу, немов розтанули спогади до дна,
Єдине, що тобі лишається знати: моє кохання — як вічність, одна.

Чому голоси зірок у присмерку, мов далекі скрипки, затихли й малі?
Вітер приніс мені дощову печаль, та чужі сльози — не ті, що болять мені.
Я розучився вдивлятись у обрій, і загубивши лічбу, згубив дорогу й себе,
Я відвик полюбляти лютий, бо він поцупив у мене тебе.
Я розучився вдивлятись у обрій, і загубивши лічбу, згубив дорогу й себе,
Я відвик полюбляти лютий, бо він поніс тебе геть без вороття.

Розходяться душі, коли між ними зроджується неправда, засинають, коли ночі глибшає тьма.
І коли тремтіння проходить тілом — нам нав’язують безумства ярмо.
Якщо твоя воля йти — іди, якщо хочеш забути — забудь.
Лиш пам’ятай: на кінці цієї дороги вже нічого не повернути, як не клич.

Якщо твоя воля йти — іди, якщо хочеш забути — забудь.
Лиш пам’ятай: на кінці цієї дороги вже нікого не повернути.
Якщо твоя воля йти — іди, якщо хочеш забути — забудь.
Лиш пам’ятай: на кінці цієї дороги ніколи не вернеться нічого.
Лиш пам’ятай: на кінці цієї дороги вже нікого не повернути.