| Огорне ніч, розчинить тишею | 
| Розвіє по небу вчорашні думки | 
| І падають почерком, жовтим рядком | 
| Німі слова - торішнє листя. | 
| Про те, як втомилася гадати, що зі мною | 
| Коли ти мені шепочеш: "люблю-засинаю" | 
| Як страшно від щастя бути поряд з тобою | 
| Біля прірви Раю. | 
| Але ти дихаєш у моє вікно | 
| Дивишся в мої очі, а я хочу сказати: | 
| Знай, коли ти від мене втечеш | 
| Настане ніч, проллється дощ | 
| Але якось більше не заснеш | 
| Ти все зрозумієш, коли прочитаєш. | 
| Коли прочитаєш... | 
| Коли прочитаєш... | 
| Закрутить розсіяний вітер лист | 
| Забирає мої слова вище і вище | 
| Якось у твоє постукає вікно | 
| Ти одразу зрозумієш і ти одразу почуєш. | 
| Любила, хотіла, хотіла, могла | 
| Твої очікування розфарбувала у вічність | 
| Спасибі що дав два безтурботні крила | 
| Піти в безкінечність. | 
| Але ти дихаєш у моє вікно | 
| Дивишся в мої очі, а я хочу сказати: | 
| Знай, коли ти від мене втечеш | 
| Настане ніч, проллється дощ | 
| Але якось більше не заснеш | 
| Ти все зрозумієш, коли прочитаєш. | 
| Знай, коли ти від мене втечеш | 
| Настане ніч, проллється дощ | 
| Але якось більше не заснеш | 
| Ти все зрозумієш, коли прочитаєш. | 
| Коли прочитаєш... | 
| Коли прочитаєш... | 
| Знай, коли ти від мене втечеш | 
| Коли підеш... | 
| Коли підеш... | 
| Але якось більше не заснеш | 
| Ти все зрозумієш, коли прочитаєш. | 
| Коли прочитаєш... | 
| Коли прочитаєш... | 
| Коли підеш... | 
| Коли підеш... |