| Огорне ніч, розчинить тишею
|
| Розвіє по небу вчорашні думки
|
| І падають почерком, жовтим рядком
|
| Німі слова - торішнє листя.
|
| Про те, як втомилася гадати, що зі мною
|
| Коли ти мені шепочеш: "люблю-засинаю"
|
| Як страшно від щастя бути поряд з тобою
|
| Біля прірви Раю.
|
| Але ти дихаєш у моє вікно
|
| Дивишся в мої очі, а я хочу сказати:
|
| Знай, коли ти від мене втечеш
|
| Настане ніч, проллється дощ
|
| Але якось більше не заснеш
|
| Ти все зрозумієш, коли прочитаєш.
|
| Коли прочитаєш...
|
| Коли прочитаєш...
|
| Закрутить розсіяний вітер лист
|
| Забирає мої слова вище і вище
|
| Якось у твоє постукає вікно
|
| Ти одразу зрозумієш і ти одразу почуєш.
|
| Любила, хотіла, хотіла, могла
|
| Твої очікування розфарбувала у вічність
|
| Спасибі що дав два безтурботні крила
|
| Піти в безкінечність.
|
| Але ти дихаєш у моє вікно
|
| Дивишся в мої очі, а я хочу сказати:
|
| Знай, коли ти від мене втечеш
|
| Настане ніч, проллється дощ
|
| Але якось більше не заснеш
|
| Ти все зрозумієш, коли прочитаєш.
|
| Знай, коли ти від мене втечеш
|
| Настане ніч, проллється дощ
|
| Але якось більше не заснеш
|
| Ти все зрозумієш, коли прочитаєш.
|
| Коли прочитаєш...
|
| Коли прочитаєш...
|
| Знай, коли ти від мене втечеш
|
| Коли підеш...
|
| Коли підеш...
|
| Але якось більше не заснеш
|
| Ти все зрозумієш, коли прочитаєш.
|
| Коли прочитаєш...
|
| Коли прочитаєш...
|
| Коли підеш...
|
| Коли підеш... |