| Весь цей світ поспішає бути живим плюшем, але не достатньо багатим
|
| Поки це не віддзеркалює такого незнайомця, ми запитуємо, чи це ми?
|
| Втративши зір, прийміть одне дурне рішення
|
| Ви стали новою жертвою людського стану
|
| Це сором для плачу; |
| чесно кажучи, це гра на виживання
|
| Поки ми вмираємо, роблячи когось багатим
|
| Ніби ми боїмося піти на такий крок
|
| Кожного дня ще один, який уникає, якщо ми не вплинумо
|
| Революціонери на задньому сидінні в душі не леви
|
| Навіть найменші іскри можуть висвітлити темряву
|
| І кожен хоче потрапити в дію
|
| Наче спокій і розслаблення стали нішою для померлих чи недостатніх
|
| Успіху, насолоди тіла й побаченого
|
| Скарби та нескінченні надлишки, в яких ми вимірюємо себе
|
| Я вірю в свою родину, тому можу спілкуватися з шанувальниками
|
| Сподіваюся, вони зрозуміють, наскільки я вдячний
|
| Ми робимо це прямо тут, прямо зараз
|
| З моїми однолітками, мій дім
|
| І битися тут до того дня, коли нас не буде, і відпочивати в білих хмарах
|
| Життя тут, життя поза
|
| Якщо я помру тут зі своїми сумнівами
|
| Тоді, коли наближається ніч, ми зробимо це поки вони не вимкнуть світло
|
| І це починається з нас, шукаючи вічного пориву
|
| Фармацевтичний ринок ліків, лікерів і трави та пилу
|
| Вбивство, хіть, самооцінка, образи та довіра
|
| Обтяжіть нас, як прокляття, доки ми не повернемося в порох
|
| Тримає нас наче ми йдемо в такт гонгу
|
| Свобода — від наших власних сердець і тих, кому ми залишаємо
|
| Затримуючи слова, які ми співаємо у своїх піснях
|
| Навіть міцний фундамент ми могли б моргнути, і він зник
|
| Тож ми вирізаємо свої сліди й освоюємо власний шлях
|
| У скляному замку наше серце, де наші домівки
|
| Війни в нас, тому ми ходимо під дощем
|
| Звичайно, якщо ім’я горить яскравіше, воно вироблено в вогні
|
| Ви ніколи не зможете відпочити, доки не помрете або не досягнете п’ятдесяти
|
| І пенсія — це не заробітна плата, з якою ви перегукуєтеся зі мною?
|
| Я вірю в свою родину, тому можу спілкуватися з шанувальниками
|
| Сподіваюся, вони зрозуміють, наскільки я вдячний
|
| Ми робимо це прямо тут, прямо зараз
|
| З моїми однолітками, мій дім
|
| І битися тут до того дня, коли нас не буде, і відпочивати в білих хмарах
|
| Життя тут, життя поза
|
| Якщо я помру тут зі своїми сумнівами
|
| Тоді, коли наближається ніч, ми зробимо це поки вони не вимкнуть світло
|
| Ми не підемо, ні ми не підемо, ні ми не підемо, ні ми не підемо
|
| Ми не підемо, ні ми не підемо, ні ми не підемо, ні ми не підемо
|
| Ми не підемо, ні ми не підемо, ні ми не підемо, ні ми не підемо
|
| Ми не підемо, ні ми не підемо, ні ми не підемо, ні ми не підемо |