| Мовчить за вікном оголена осінь.
|
| Мовчить, ні про що нас з тобою не спитає.
|
| На південь відлітають останні птахи,
|
| Дописано рядок в останній сторінці.
|
| Дякую тобі, ти мене розумієш.
|
| Навіщо зустрічаєш і все мені пробачаєш.
|
| Я знаю, я гріх на себе накликаю,
|
| Але душу свою від тебе я приховую.
|
| Приспів:
|
| І падають листя, як перші сльози.
|
| І мовчки сумують самотні троянди.
|
| І жаль, що вже нічого не станеться,
|
| А так би хотілося ще раз закохатися.
|
| Упевненим кроком йду я по краю,
|
| Образи не пам'ятаю, про брехню забуваю.
|
| Але років мені все менше кукує зозуля.
|
| І частіше заплакана вранці подушка.
|
| Приспів:
|
| І падають листя, як перші сльози.
|
| І мовчки сумують самотні троянди.
|
| І жаль, що вже нічого не станеться,
|
| А так би хотілося ще раз закохатися.
|
| І падають листя, як перші сльози.
|
| І мовчки сумують самотні троянди.
|
| І жаль, що вже нічого не станеться,
|
| А так би хотілося ще раз закохатися.
|
| І падають листя, як перші сльози.
|
| І мовчки сумують самотні троянди.
|
| І жаль, що вже нічого не станеться,
|
| А так би хотілося ще раз закохатися. |