| Все таке синє за моїм вікном
|
| Все вкрилося інеєм, ніби сріблом
|
| Руки тягнуться до перу
|
| Написати лист
|
| Я так давно хотів сказати,
|
| Але не знайшов лише слів
|
| Ти просто мене, дорога, пробач,
|
| Просто свої я заплутав шляхи
|
| Наплів клубків, не розплести — пробач
|
| Моїй голові не так мало років,
|
| Як у ній відокремити, що дійсність, а що ні
|
| Скінчилося літо, на дворі осінь, скоро випаде сніг
|
| Скільки пройдено шляхів і пролито сліз
|
| Голий я в полях лежав, птахи їли мозок
|
| Серце в хлам розбите я хотів зібрати
|
| Руки все порізав у кров, приходь рятувати
|
| Пробач, люба, роки минули
|
| Вітер задув і ми з розуму всі зійшли
|
| Він видув увесь мозок і розмітав по краях землі
|
| Я був тут і там, на місяці і в пеклу
|
| Прокинувся на кухні я цілком,
|
| Без грошей у кишені, із серцем у склянці — куди я піду?
|
| Біля річки два береги і один потік
|
| Для однієї гармонії тут дуже багато рядків
|
| Береги не сходяться навіть біля річки,
|
| А ми взагалі два валенки у однієї ноги
|
| Вранці зустріч я світанку стану по годинах
|
| Кістки мертві віддам я сусідським псам
|
| Їжу нехай свою гризуть, мені не з'їсти такий,
|
| А в серці повертаються радість і спокій
|
| Пробач, люба, весь цей біль
|
| Скільки ще грати цю роль?
|
| Я явно не той, кого ти чекала,
|
| Вибач, що живий
|
| Пробач, люба, все це марення,
|
| Я думав, як краще, але вийшло що вийшло
|
| І кінчилося літо, а на дворі осінь, скоро вимикають світло
|
| Моїй голові не так мало років, наплів клубків — не розплести
|
| Вибач, шле привіт через інтернет твій дід
|
| (С)Дядя Федір |