Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні МИР КАМЕННЫХ БЛОКОВ , виконавця - ФОГЕЛЬ. Дата випуску: 23.11.2018
Мова пісні: Російська мова
МИР КАМЕННЫХ БЛОКОВ(оригінал) |
| Залью кипятком грамм пятнадцать пуэра, лишь так вижу краски |
| И вся наша жизнь это только страницы во всей этой сказке |
| Никто не звонит и не пишет, у каждого свои проблемы |
| Глаза не горят, почему же их руки так пахнут горелым? |
| На кухне в дыму залипаю в окно, лишь дома и квартиры |
| Вдохнул ощущение того, что опять я один в этом мире |
| Мир каменных блоков накроет закатом, мы что-то забыли |
| То время, когда мы о чем-то мечтали, когда мы любили |
| Навсегда в твоем сердце пустота |
| Твои слезы лишь вода |
| И когда-то ты полюбишь |
| Каждый день миллионы серых стен |
| Город замкнут, кроет тень |
| В этом мраке ты закуришь… |
| Я выйду из дома и сяду в автобус под номером 8 |
| Не важно, куда я поеду, не важно, куда меня носит |
| Деревья уже зеленеют, так много березок и сосен |
| По ходу настала весна, но по факту внутри давно осень |
| Я еду сквозь время, сквозь бурю эмоций и воспоминаний |
| В момент стало страшно и грустно |
| Внутри затаилось дыхание |
| Когда нам не хочется думать |
| Тогда заостряем внимание |
| На том, что когда-то любили |
| На том, что теперь потеряли |
| А, лето, шестнадцатый год |
| И тот зеленый лес, Москва, помню все |
| Пьяные подростки, до утра искали приключения |
| Не нужно слов |
| Они нам больше просто не к чему |
| А все скажут пьяные глаза |
| Эта боль теперь наполняет твой мир |
| И не нужно ничего менять |
| Все, что было, осталось нашим прошлым |
| Море бухла, табак и бошки |
| От пустоты в тебе так тошно |
| Нас окружило зло и пошлость |
| Это осталось нашим прошлым |
| Море бухла, табак и бошки |
| От пустоты в тебе так тошно |
| Нас окружило зло и пошлость |
| Навсегда в твоем сердце пустота |
| Твои слезы лишь вода |
| И когда-то ты полюбишь |
| Каждый день миллионы серых стен |
| Город замкнут, кроет тень |
| В этом мраке ты закуришь… |
| (переклад) |
| Заллю окропом грам п'ятнадцять пуера, лише так бачу фарби |
| І все наше життя це лише сторінки у всій цій казці |
| Ніхто не дзвонить і не пише, кожен має свої проблеми |
| Очі не горять, чому їхні руки так пахнуть горілим? |
| На кухні в диму залипаю у вікно, лише будинки та квартири |
| Вдихнув відчуття того, що знову я один у цьому світі |
| Світ кам'яних блоків накриє заходом сонця, ми щось забули |
| Той час, коли ми про щось мріяли, коли ми любили |
| Назавжди у твоєму серці порожнеча |
| Твої сльози лише вода |
| І колись ти полюбиш |
| Щодня мільйони сірих стін |
| Місто замкнене, криє тінь |
| У цьому мороку ти закуриш. |
| Я вийду з дому та сяду в автобус під номером 8 |
| Не важливо, куди я поїду, не важливо, куди мене носить |
| Дерева вже зеленіють, так багато берізок та сосен |
| По ходу настала весна, але за фактом усередині давно осінь |
| Я їду крізь час, крізь бурю емоцій та спогадів |
| В момент стало страшно та сумно |
| Усередині причаїлося подих |
| Коли нам не хочеться думати |
| Тоді загострюємо увагу |
| На тому, що колись любили |
| На тому, що тепер втратили |
| А, літо, шістнадцятий рік |
| І той зелений ліс, Москва, пам'ятаю все |
| П'яні підлітки до ранку шукали пригоди |
| Не треба слів |
| Вони нам більше просто нема до чого |
| А всі скажуть п'яні очі |
| Цей біль тепер наповнює твій світ |
| І не потрібно нічого міняти |
| Все, що було, залишилося нашим минулим |
| Море бухла, тютюн та бошки |
| Від порожнечі в тобі так нудно |
| Нас оточило зло та вульгарність |
| Це залишилося нашим минулим |
| Море бухла, тютюн та бошки |
| Від порожнечі в тобі так нудно |
| Нас оточило зло та вульгарність |
| Назавжди у твоєму серці порожнеча |
| Твої сльози лише вода |
| І колись ти полюбиш |
| Щодня мільйони сірих стін |
| Місто замкнене, криє тінь |
| У цьому мороку ти закуриш. |