Переклад тексту пісні МИР КАМЕННЫХ БЛОКОВ - ФОГЕЛЬ

МИР КАМЕННЫХ БЛОКОВ (оригінал)

Залью кипятком грамм пятнадцать пуэра, лишь так вижу краски
И вся наша жизнь это только страницы во всей этой сказке
Никто не звонит и не пишет, у каждого свои проблемы
Глаза не горят, почему же их руки так пахнут горелым?
На кухне в дыму залипаю в окно, лишь дома и квартиры
Вдохнул ощущение того, что опять я один в этом мире
Мир каменных блоков накроет закатом, мы что-то забыли
То время, когда мы о чем-то мечтали, когда мы любили
Навсегда в твоем сердце пустота
Твои слезы лишь вода
И когда-то ты полюбишь
Каждый день миллионы серых стен
Город замкнут, кроет тень
В этом мраке ты закуришь…
Я выйду из дома и сяду в автобус под номером 8
Не важно, куда я поеду, не важно, куда меня носит
Деревья уже зеленеют, так много березок и сосен
По ходу настала весна, но по факту внутри давно осень
Я еду сквозь время, сквозь бурю эмоций и воспоминаний
В момент стало страшно и грустно
Внутри затаилось дыхание
Когда нам не хочется думать
Тогда заостряем внимание
На том, что когда-то любили
На том, что теперь потеряли
А, лето, шестнадцатый год
И тот зеленый лес, Москва, помню все
Пьяные подростки, до утра искали приключения
Не нужно слов
Они нам больше просто не к чему
А все скажут пьяные глаза
Эта боль теперь наполняет твой мир
И не нужно ничего менять
Все, что было, осталось нашим прошлым
Море бухла, табак и бошки
От пустоты в тебе так тошно
Нас окружило зло и пошлость
Это осталось нашим прошлым
Море бухла, табак и бошки
От пустоты в тебе так тошно
Нас окружило зло и пошлость
Навсегда в твоем сердце пустота
Твои слезы лишь вода
И когда-то ты полюбишь
Каждый день миллионы серых стен
Город замкнут, кроет тень
В этом мраке ты закуришь…

МИР КАМЕННЫХ БЛОКОВ (переклад)

Заллю окропом грам п'ятнадцять пуера, лише так бачу фарби
І все наше життя це лише сторінки у всій цій казці
Ніхто не дзвонить і не пише, кожен має свої проблеми
Очі не горять, чому їхні руки так пахнуть горілим?
На кухні в диму залипаю у вікно, лише будинки та квартири
Вдихнув відчуття того, що знову я один у цьому світі
Світ кам'яних блоків накриє заходом сонця, ми щось забули
Той час, коли ми про щось мріяли, коли ми любили
Назавжди у твоєму серці порожнеча
Твої сльози лише вода
І колись ти полюбиш
Щодня мільйони сірих стін
Місто замкнене, криє тінь
У цьому мороку ти закуриш.
Я вийду з дому та сяду в автобус під номером 8
Не важливо, куди я поїду, не важливо, куди мене носить
Дерева вже зеленіють, так багато берізок та сосен
По ходу настала весна, але за фактом усередині давно осінь
Я їду крізь час, крізь бурю емоцій та спогадів
В момент стало страшно та сумно
Усередині причаїлося подих
Коли нам не хочеться думати
Тоді загострюємо увагу
На тому, що колись любили
На тому, що тепер втратили
А, літо, шістнадцятий рік
І той зелений ліс, Москва, пам'ятаю все
П'яні підлітки до ранку шукали пригоди
Не треба слів
Вони нам більше просто нема до чого
А всі скажуть п'яні очі
Цей біль тепер наповнює твій світ
І не потрібно нічого міняти
Все, що було, залишилося нашим минулим
Море бухла, тютюн та бошки
Від порожнечі в тобі так нудно
Нас оточило зло та вульгарність
Це залишилося нашим минулим
Море бухла, тютюн та бошки
Від порожнечі в тобі так нудно
Нас оточило зло та вульгарність
Назавжди у твоєму серці порожнеча
Твої сльози лише вода
І колись ти полюбиш
Щодня мільйони сірих стін
Місто замкнене, криє тінь
У цьому мороку ти закуриш.