Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Снежный человек, виконавця - Электропартизаны. Пісня з альбому ВЕК НЕСПОКОЙНОГО СОЛНЦА, у жанрі Русский рок
Дата випуску: 30.09.2010
Лейбл звукозапису: Партнёрская программа Яндекс Музыки
Мова пісні: Російська мова
Снежный человек(оригінал) |
Я снежный человек вышедший из панельной пещеры |
Навстречу времени, сбит им с ног, |
Застигнут врасплох, шерсть дыбом, морда в крови, |
Из асфальта бьёт электрический ток |
Нового века! |
Бетонный забор водружен на спине, |
Виселицы, флагшток |
И мутные лужи раздавленных снов в моих одиноких следах |
Снежного человека! |
Но я жив и снова иду, |
Пока солнце не село, |
Я встаю и снова иду, |
Пока ветер не стих. |
В этом мире чужих у меня есть одно странное дело — |
Найти своих… найти своих! |
И пусть в этом мире давно не осталось |
Ни чистых нот, ни чистого снега. |
Я знаю, что нет ни конца, ни начала, |
Лишь центр кругового бега. |
И лопнули струны на треснувшей скрипке, |
Но воет смычок звуками feedback’а, |
Поймав в переходе подземную песню надежд |
Снежного человека! |
Да я жив и снова иду, |
Пока солнце не село, |
Я встаю и снова иду, |
Пока ветер не стих. |
В этом мире надежд у меня есть одно безнадёжное дело — |
Найти своих… найти своих! |
(переклад) |
Я снігова людина, що вийшла з панельної печери |
Назустріч часу, збитий ним с ніг, |
Застигнуто зненацька, шерсть дибки, морда в крові, |
З асфальту б'є електричний струм |
Нової доби! |
Бетонний паркан піднесений на спині, |
Шибениці, флагшток |
І мутні калюжі розчавлених снів у моїх самотніх слідах |
Снігову людину! |
Але я живий і знову йду, |
Поки що сонце не село, |
Я встаю і знову йду, |
Поки що вітер не стих. |
У цьому світі чужих у мене є одна дивна справа— |
Знайти своїх… знайти своїх! |
І нехай у цьому світі давно не залишилося |
Ні чистих нот, ні чистого снігу. |
Я знаю, що немає ні кінця, ні початку, |
Лише центр кругового бігу. |
І лопнули струни на тріснутій скрипці, |
Але виє смичок звуками feedback'а, |
Впіймавши в переході підземну пісню надій |
Снігову людину! |
Так я живий і знову йду, |
Поки що сонце не село, |
Я встаю і знову йду, |
Поки що вітер не стих. |
У цьому світі надій у мене є одна безнадійна справа— |
Знайти своїх… знайти своїх! |