Переклад тексту пісні Folklor w opuszczonym mieście - Eldo

Folklor w opuszczonym mieście (оригінал)

Idę przez miasto pełne snu
Spokojnie śpi pod ciepłą pościelą
I ktoś się śmiał, a ktoś usnął znów
Jakby na zawsze żegnał się już z nadzieją
Myślę o tym, chociaż obcy to problem
Bo moja filozofia mówi by wygrać
I tak na serio to nie pióro, a rewolwer
I powinienem częściej z niego korzystać
Oczy pełne łez…
To wiatr, nie emocje, myśli ciągną nad Wisłę
Uciec gdzieś, co sił w nogach pryskać
Chociaż dusza na tym nigdy nie zyska
Dziwna mgła nagle spadła na bruki
Chmury jakby wzięły miasto w objęcia
Z bramy słyszę klarnet i harmonię
Magia co realność pozostawiła w częściach
Patrzyłem na to już wielokrotnie
Losy ludzkie wygrawerowane w bruku
Ścieżki tych, co wiodą życia samotnie
Płyną tratwą meduzy w oceanie smutku
W dniach widzą tylko upływ udręki
Myślą, kiedy do cholery przyjdzie ten koniec
Zbyt słabi, by swój los wziąć do ręki
Nieobecni, więc kiedy laur wieńczy skronie
Oczy pełne strachu…
Decyzje ważą wiele, rozumiem wszystko
Bo byłem w ich miejscu, też stałem na dachu
I ból wydawał się ważniejszy niż przyszłość
Miasto spało snem sprawiedliwych
Wsiadłem na chmurę, poczułem spokój
I chciałem już wyć, bo byłem szczęśliwy
Myślałem jak duszę ocalić od mroku
Powoli spada kurtyna nocy
Nieuchronnie poranek się zjawia
Z całą swoją mocą, brutalną pozą
Nachalną siłą będzie chciał mnie naprawiać
Chyba wolałbym pójść spać już
I wstać, kiedy niebo pomaluje w pomarańcz
Ten wielki konstruktor, co dał iskrę mózgom
I wolność, która chyba gdzieś się zapodziała
Nadzieja ma dziś potomstwo z głupców
Miłość można kupić na kredyt jak wszystko
I będzie tego więcej
Bo studnią bez dna są dziś nasze potrzeby
Miasto pobitych dusz odżywa
Powoli rusza w swój chocholi taniec
I uczy jak pośród nędzy wygrywać
By przed następnym świtem zerwać kaganiec

(переклад)

Я йду містом, повним сну
Він спокійно спить під теплою постільною білизною
І хтось засміявся, а хтось знову заснув
Ніби прощався з надією назавжди
Я думаю про це, хоча інопланетяни — це проблема
Тому що моя філософія – перемагати
Серйозно, це не ручка, це револьвер
І я повинен використовувати його частіше
Очі повні сліз...
Це вітер, а не емоції, думки тягне до Вісли
Відійди кудись, де можна розчавити ноги
Хоча душа від цього ніколи не виграє
На тротуари раптом опустився дивний туман
Хмари ніби охопили місто
Від воріт чую кларнет і гармонію
Магія того, що реальність залишила по частинах
Я вже багато разів переглядав це
Людські долі викарбувані на бруківці
Шляхами тих, хто живе життям один
Вони пливуть на плоті-медузі в океані скорботи
Днями вони бачать лише минають муки
Вони думають, коли, до біса, настане цей кінець
Занадто слабкі, щоб зрозуміти їхню долю
Відсутні, тому коли лавр вінчає скроні
Очі повні страху...
Рішення багато важать, я все розумію
Оскільки я був на їхньому місці, я теж стояв на даху
І біль здавався важливішим за майбутнє
Місто спало сном праведників
Я потрапив на хмару, мені стало спокійно
А я хотів завивати, бо був щасливий
Думав, як врятувати свою душу від темряви
Завіса ночі поволі спадає
Неминуче настає ранок
З усієї сили, брутальна поза
Він захоче виправити мене силою
Я, мабуть, краще піду вже спати
І вставай, коли небо стане помаранчевим
Цей чудовий конструктор, який запалив мізки
І свобода, яка, мабуть, десь була втрачена
Надія сьогодні має потомство дурнів
Любов можна купити в кредит, як і все інше
І буде більше
Бо сьогодні наші потреби – бездонна криниця
Місто побитих душ оживає
Він повільно починає свій танець чочолі
І це вчить, як перемагати серед бідності
Розбити морду до наступного світанку