Переклад тексту пісні Светило - Эйсик, Рем Дигга

Светило (оригінал)

Твой шатёр шаток и сер в степи,
Сам жалок и слеп, плачешь: «Ослепи!»
Падок на Свет, огонь не насытит табор век,
Я видел, кто вас лепил.
Всё есть, как он задумал, будка — не кров, цепь,
Демон костёр задует, и он везде теперь.
А мне смешно, страх мне неведом, он нем,
Прячет лик под капюшон.
Скажи, а ты зачем?
Кусочек дам тебе, луч как путь, ключ и суть саму,
Жить там, где нет бед.
Я блик всего лишь, но замысел ясен мне,
Ведь я — он, пойми, я — смысл всего.
Здесь годы под крышами — карцеры с мышами,
Видел в тени там дворы,
Себя нисколько за все дни не нарыл,
Там навесы-враги, там крыши-воры,
Я устал и все потуги на нет,
Тут есть ширма, если хочешь, если хочешь — нет.
Старый завет, вечность в обед,
Не путай светлый цвет и свет,
Рак поколений — мрак келий,
Враг озарения — брак изделий
Кожаных, со стержнем из смолы.
Тому не помочь, кто смотрит вниз, в полы,
Пойми, пойми, пойми...
Загляни внутрь меня!
Там страх, запрет,
Там Свет, там путь на век,
Человек, человек, человек!
Или калека, или падший ангел,
В жилах которого кипят столетия,
Впредь я передвигаюсь только вперёд
За счёт чужой смерти с Чёрным ветром!
По орбите в виде пыли,
В поле в виде стаи, на клинке и курке в виде стали,
Сотрясая пьедесталы,
Вверх вертикально над Землёй взлетая,
Озари мою поверхность, безупречность,
Светило!
Своей силой!
Да потом отпусти меня, как потоп,
Как последний патрон, вслед по тропам к бессильным!

Светило (переклад)

Твій намет шаток і сірий у степу,
Сам жалюгідний і сліпий, плачеш: «Осліпи!»
Падок на Світло, вогонь не наситить табір повік,
Я бачив, хто вас ліпив.
Все є, як він задумав, будка - не дах, ланцюг,
Демон багаття задує, і він скрізь тепер.
А мені смішно, страх мені невідомий, він німий,
Ховає обличчя під каптур.
Скажи, а ти навіщо?
Шматок дам тобі, промінь як шлях, ключ і суть саму,
Жити там, де нема бід.
Я блик всього лише, але задум ясний мені,
Адже я — він, зрозумій, я сенс всього.
Тут роки під дахами - карцери з мишами,
Бачив у тіні там двори,
Себе анітрохи за всі дні не нарив,
Там навіси-вороги, там дахи-злодії,
Я втомився і всі потуги нанівець,
Тут є ширма, якщо хочеш, якщо хочеш – ні.
Старий завіт, вічність в обід,
Не плутай світлий колір і світло,
Рак поколінь - морок келій,
Ворог осяяння - брак виробів
Шкіряних, зі стрижнем зі смоли.
Тому не допомогти, хто дивиться вниз, у підлогу,
Зрозумій, зрозумій, зрозумій...
Заглянь у середину мене!
Там страх, заборона,
Там Світло, там шлях на вік,
Людина, людина, людина!
Або каліка, або занепалий ангел,
У жилах якого киплять сторіччя,
Надалі я пересуваюсь тільки вперед
За рахунок чужої смерті із Чорним вітром!
По орбіті як пилу,
У полі у вигляді зграї, на клинку та курці у вигляді сталі,
Струсаючи п'єдестали,
Вгору вертикально над Землею злітаючи,
Осяй мою поверхню, бездоганність,
Світило!
Своєю силою!
Та потім відпусти мене, як потоп,
Як останній патрон, слідом по стежках до безсилих!