Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Секреты ненависти, виконавця - Эйсик. Дата випуску: 20.10.2005
Вікові обмеження: 18+
Мова пісні: Російська мова
Секреты ненависти(оригінал) |
| — Я пытаюсь выяснить… Кто это? |
| — Не знаю. |
| — Кого ждёте? |
| — Нет, ошиблись, наверное... |
| — Сидеть! |
| Почему голос звучит только внутри меня?.. |
| Не слышите вы меня!... |
| Кому Дар я выменял?.. |
| Кого Богом выбрал я?.. |
| Почему голос звучит только внутри меня?.. |
| Не слышите вы меня!... |
| Кому Дар я выменял?.. |
| Кого Богом выбрал я?.. |
| Секреты ненависти проклятых... |
| Ты... Сотканы дарами подати лишь, |
| На пути у людей, а я поверил было... |
| В эти мифы...церковь церквей! |
| Берёзы плакали соком после того как, |
| Я увидел поле пней по локоть... |
| Ветер, друг пленных, благодарю за преданность, |
| Улетай навсегда! |
| Немного солнца золотого, песок, |
| Стопы стёрты в кровь, |
| Руки закованы, отпусти меня птицей в небо, прошу... |
| Я потерял слова вдыхая чудо тут... |
| Из уст главных, тех, кто может отнять, |
| Веру вовеки или подарить бессмертие. |
| Я был одним из тех, на ком срывали злобу, |
| Сотканные, дарами подати моей! |
| Театр теней, театр безликих, |
| И не в моих силах остановить это, |
| Боль старых, боль знаний, |
| Боль каменных, Боль признаний этих, |
| Я буду верен тебе, твои мечты исполнив, |
| Ведь я упрям и молод, смотри! |
| Отдай мне силу бить в грудь, |
| Плавить так много и я построю Храм для Бога!.. |
| На стыд Небу, нас там и не было! |
| Он строил, месил кровь и боль, выл без сил, |
| Мир был не мил с теми намерениями, |
| Таких не было мер, которыми он мерил, |
| С кем дело имел он, но всё кипело! |
| Тлела но не слово, закипала слава, |
| На главах подлых, демонов кодлы, |
| Могла и мгла тогда проникать свободных! |
| Принимай рабов своих с духом слабых, |
| Славы, а потом снадобья сладкого, сонного... |
| Сотканный, стало быть, из олова и голода, |
| Он понемногу складывал. |
| Там падал свет лампады, |
| Замешивал сплавы с улыбкой жадной дабы, |
| Нажить золота или позора, сам рисовал узоры |
| Кровью врагов своих сожженных! |
| Был красив, как икона, но по локти в крови, |
| Пытался приподнять своды Тьмы, |
| Немые глиняные колокола! |
| В осколках склок вздыхали алтари, |
| Берёзы плакали...Не рано ли, раны? |
| Теперь вы не рады. |
| Вот чаша с ядом, |
| Гуще не надо поющей поодаль падали падалью! |
| Строящей дали, делить желания, с ожиданием... |
| Казнил дни по разному с предвкушением праздника, |
| Когда последнее слово будет сказано, |
| Сказано — сделано, названный сотканным, |
| Последние сутки опять выл как сука, |
| На утро смог произнести лишь ни звука... |
| От слуг слышать только слухи |
| О потерянном даре речи... |
| На этом в этом зале мы тушим свечи… |
| (переклад) |
| — Я намагаюся дізнатися… Хто це? |
| - Не знаю. |
| — Кого чекаєте? |
| — Ні, помилилися, мабуть... |
| - Сидіти! |
| Чому голос звучить тільки всередині мене? |
| Не чуєте ви мене! |
| Кому Дар я вименяв? |
| Кого Богом вибрав я? |
| Чому голос звучить тільки всередині мене? |
| Не чуєте ви мене! |
| Кому Дар я вименяв? |
| Кого Богом вибрав я? |
| Секрети ненависті проклятих... |
| Ти... Соткані дарами подати лише, |
| На шляху у людей, а я повірив... |
| В ці міфи... церква церков! |
| Берези плакали соком після того, як, |
| Я побачив поле пнів по лікоть. |
| Вітер, друже полонених, дякую за відданість, |
| Відлітай назавжди! |
| Трохи сонця золотого, пісок, |
| Стопи стерті в кров, |
| Руки закуті, відпусти мене птахом у небо, прошу... |
| Я втратив слова вдихаючи диво тут. |
| З вуст головних, тих, хто може забрати, |
| Віру навіки або подарувати безсмертя. |
| Я був одним із тих, на кому зривали злість, |
| Соткані, дарами подати моєї! |
| Театр тіней, театр безликих, |
| І не в моїх силах зупинити це, |
| Біль старих, біль знань, |
| Біль кам'яних, Біль зізнань цих, |
| Я буду вірний тобі, твої мрії виконавши, |
| Адже я впертий і молодий, дивись! |
| Віддай мені силу бити в груди, |
| Плавити так багато і я побудую Храм для Бога! |
| На сором Неба нас там і не було! |
| Він будував, місив кров і біль, вив без сил, |
| Світ був не милий з тими намірами, |
| Таких не було заходів, якими він міряв, |
| З ким він мав справу, але все кипіло! |
| Тліла але не слово, закипала слава, |
| На главах підлих, демонів кодли, |
| Могла та імла тоді проникати вільних! |
| Приймай рабів своїх із духом слабких, |
| Слави, а потім зілля солодкого, сонного... |
| Сотканий, отже, з олова і голоду, |
| Він потроху складав. |
| Там падало світло лампади, |
| Замішував метали з усмішкою жадібної даби, |
| Нажити золота чи ганьби, сам малював візерунки |
| Кров'ю ворогів своїх спалених! |
| Був гарний, як ікона, але по лікті в крові, |
| Намагався підняти склепіння Темряви, |
| Німі глиняні дзвони! |
| В осколках склок зітхали вівтарі, |
| Берези плакали ... Чи не рано, рани? |
| Тепер ви не раді. |
| Ось чаша з отрутою, |
| Густіше не треба співаючою віддалік падали падаллю! |
| Будівниці дали, ділити бажання, з очікуванням... |
| Стратив дні по-різному з передчуттям свята, |
| Коли останнє слово буде сказано, |
| Сказано - зроблено, названий зітканим, |
| Остання доба знову вив як сука, |
| На ранок зміг вимовити лише звуку... |
| Від слуг чути лише чутки |
| Про втрачений дар мови. |
| На цьому в цьому залі ми гасимо свічки. |