Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Пара крыльев , виконавця - Эйсик. Дата випуску: 26.12.2009
Вікові обмеження: 18+
Мова пісні: Російська мова
Пара крыльев(оригінал) |
| Мрак — это друг мой, кулак и клинок, |
| Пускает враг лиловый поток, падаль у ног, |
| Афина правит тут так или эдак, мал был и ведал. |
| Это наг без советов ее, и не нам менять те заветы, |
| Иезикиль и мы, — отрезок в миллионы миль, |
| И быть отрезанными — значит с другими дружить. |
| Все не так, спора нет, Вифлеема больше как города нет, |
| И мой безумный букет — короток лет, |
| Но я горд, что подняты наши бороды вверх, |
| И на новый нападок дарю стали холод и смех, |
| Голод и смерть, будут заколоты все, будет век боли, потерь, |
| Коли я — зверь, коли Афина — везде, |
| Верю, она оправдает смерть, хотя не знаю чем, |
| Будет передел перемен, день перед тем, как в тлен, |
| Обращусь я кровью испачканный, с рубленной раной, |
| Узнаю Иезикиль спускался зачем. |
| Из комнаты в комнату, |
| Делаю шаг, как кобра, |
| Стар, как Акрополь, и книга веков «Некрономикон», |
| Аминь, а-ха-ха-ха, но ни запечатлен иконами. |
| Окно на Мир открой на миг, |
| Ведь веет обидой, кровью Давида, |
| Испарением зарина, |
| Не Афина ль, покинула свой обитель? |
| Теперь в пике, в блике Света, |
| Я вхожу в слоя атмосферы, |
| Земли рытой, и там, |
| Моё имя скрыто, Иезикиль. |
| Да, минуло миллион лет, |
| Мне бы мула и в Вифлеем, |
| Но ударом откинуло к Мекке… |
| Алла, открывай веки! |
| Умело, рука жажды потери, |
| Отделяла имена от тел, |
| Эмиры, Иуды, Саввы, Игори и Кириллы |
| Взлетали вверх! |
| (переклад) |
| Морок - це друг мій, кулак і клинок, |
| Пускає ворог фіолетовий потік, падаль біля ніг, |
| Афіна править тут так чи так, малий був і знав. |
| Це наг без порад її, і не нам міняти ті завіти, |
| Ієзикіль і ми — відрізок у мільйони миль, |
| І бути відрізаними — отже, з іншими дружити. |
| Все не так, суперечки немає, Віфлеєму більше як міста немає, |
| І мій шалений букет — короткий рік, |
| Але я гордий, що піднято наші бороди вгору, |
| І на новий напад дарю стали холод і сміх, |
| Голод і смерть, будуть заколоті всі, буде вік болю, втрат, |
| Коли я звір, коли Афіна скрізь, |
| Вірю, вона виправдає смерть, хоч не знаю чим, |
| Буде переділ змін, день перед тим, як у тлін, |
| Звернуся я кров'ю забруднений, з рубаною раною, |
| Впізнаю Єзекікіль спускався навіщо. |
| З кімнати до кімнати, |
| Роблю крок, як кобра, |
| Старий, як Акрополь, і книга століть «Некрономікон», |
| Амінь, а-ха-ха-ха, але не відображений іконами. |
| Вікно на Світ відкрий на мить, |
| Бо віє образою, кров'ю Давида, |
| Випаровуванням зарину, |
| Чи не Афіна, покинула свій обитель? |
| Тепер у піку, у відблиску Світла, |
| Я входжу до шару атмосфери, |
| Землі ритою, і там, |
| Моє ім'я приховано, Ієзикіль. |
| Так, минуло мільйон років, |
| Мені б мула і у Віфлеєм, |
| Але ударом відкинуло до Мекки. |
| Алла, відкривай повіки! |
| Вміло, рука спраги втрати, |
| Відокремлювала імена від тіл, |
| Еміри, Юди, Сави, Ігорі та Кирили |
| Злітали вгору! |