Переклад тексту пісні Пара крыльев - Эйсик, Рем Дигга

Пара крыльев (оригінал)

Мрак — это друг мой, кулак и клинок,
Пускает враг лиловый поток, падаль у ног,
Афина правит тут так или эдак, мал был и ведал.
Это наг без советов ее, и не нам менять те заветы,
Иезикиль и мы, — отрезок в миллионы миль,
И быть отрезанными — значит с другими дружить.
Все не так, спора нет, Вифлеема больше как города нет,
И мой безумный букет — короток лет,
Но я горд, что подняты наши бороды вверх,
И на новый нападок дарю стали холод и смех,
Голод и смерть, будут заколоты все, будет век боли, потерь,
Коли я — зверь, коли Афина — везде,
Верю, она оправдает смерть, хотя не знаю чем,
Будет передел перемен, день перед тем, как в тлен,
Обращусь я кровью испачканный, с рубленной раной,
Узнаю Иезикиль спускался зачем.
Из комнаты в комнату,
Делаю шаг, как кобра,
Стар, как Акрополь, и книга веков «Некрономикон»,
Аминь, а-ха-ха-ха, но ни запечатлен иконами.
Окно на Мир открой на миг,
Ведь веет обидой, кровью Давида,
Испарением зарина,
Не Афина ль, покинула свой обитель?
Теперь в пике, в блике Света,
Я вхожу в слоя атмосферы,
Земли рытой, и там,
Моё имя скрыто, Иезикиль.
Да, минуло миллион лет,
Мне бы мула и в Вифлеем,
Но ударом откинуло к Мекке…
Алла, открывай веки!
Умело, рука жажды потери,
Отделяла имена от тел,
Эмиры, Иуды, Саввы, Игори и Кириллы
Взлетали вверх!

Пара крыльев (переклад)

Морок - це друг мій, кулак і клинок,
Пускає ворог фіолетовий потік, падаль біля ніг,
Афіна править тут так чи так, малий був і знав.
Це наг без порад її, і не нам міняти ті завіти,
Ієзикіль і ми — відрізок у мільйони миль,
І бути відрізаними — отже, з іншими дружити.
Все не так, суперечки немає, Віфлеєму більше як міста немає,
І мій шалений букет — короткий рік,
Але я гордий, що піднято наші бороди вгору,
І на новий напад дарю стали холод і сміх,
Голод і смерть, будуть заколоті всі, буде вік болю, втрат,
Коли я звір, коли Афіна скрізь,
Вірю, вона виправдає смерть, хоч не знаю чим,
Буде переділ змін, день перед тим, як у тлін,
Звернуся я кров'ю забруднений, з рубаною раною,
Впізнаю Єзекікіль спускався навіщо.
З кімнати до кімнати,
Роблю крок, як кобра,
Старий, як Акрополь, і книга століть «Некрономікон»,
Амінь, а-ха-ха-ха, але не відображений іконами.
Вікно на Світ відкрий на мить,
Бо віє образою, кров'ю Давида,
Випаровуванням зарину,
Чи не Афіна, покинула свій обитель?
Тепер у піку, у відблиску Світла,
Я входжу до шару атмосфери,
Землі ритою, і там,
Моє ім'я приховано, Ієзикіль.
Так, минуло мільйон років,
Мені б мула і у Віфлеєм,
Але ударом відкинуло до Мекки.
Алла, відкривай повіки!
Вміло, рука спраги втрати,
Відокремлювала імена від тіл,
Еміри, Юди, Сави, Ігорі та Кирили
Злітали вгору!