| Коли над Ладогою мороз тріщить крутий,
|
| Співає хуртовина про снігові простори,
|
| То чується в суворій пісні тієї
|
| Гудять, гудуть півтора мотори.
|
| Пуржить пурга, стерв'ятники бомбять,
|
| Дірявлять лід фашистські снаряди,
|
| Але не замкнути ворогові кільце блокади
|
| Ідуть машини з хлібом у Ленінград,
|
| Ідуть машини з хлібом до Ленінград.
|
| Крізь сто смертей тоді півторки мчали,
|
| Сто разів на них обрушувалося небо,
|
| Але слово «хліб» дорівнювало слову «життя»,
|
| А якщо життя, то значить і перемога.
|
| І вірив місто в гулу канонад,
|
| Що вся країна живе його тривогою.
|
| І потому льодовою дорогою
|
| Ідуть машини з хлібом у Ленінград,
|
| Ідуть машини з хлібом до Ленінград.
|
| Відпочивали в небі сполохи війни,
|
| Де йшли бої — поля лежать без краю.
|
| І зріє хліб, і немає ціни,
|
| І котить хвилі Ладога сива.
|
| Над нею роки мирні летять,
|
| Пройдуть століття, але будуть чути люди,
|
| Як крізь завірюху мороз і гром гармат
|
| Ідуть машини з хлібом у Ленінград,
|
| Ідуть машини з хлібом до Ленінград. |