| Ніч швидко пронеслася і свічки догоряють,
|
| Улюблене місто Пласт, я за тобою сумую,
|
| По вулицях твоїх, що не знають трамвая,
|
| До болі дорогим, де з Сірим ми крокували,
|
| Де дівчаткам квіти гарні дарували,
|
| Де в горсадах менти з тобою нас ловили
|
| І, голову ламаючи, від них ми тікали,
|
| Сергію, ти і я— нас так і не зловили,
|
| Шкода, не перевести годинник тому,
|
| Але все ж, Серьога, не суму,
|
| Один одному ми допоможемо,
|
| Звичайно, буде все, любов, і смерть, і сльози.
|
| Але кожному своє, лише не було би пізно,
|
| Але кожному своє…
|
| Давай поговоримо, давай згадуємо,
|
| Трохи понуримо і що-небудь зіграємо,
|
| І що-небудь заспіваємо і вип'ємо потроху
|
| За те, що ми вдвох здорові, слава Богу,
|
| За те, щоб мрії у нас здійснилися,
|
| За те, щоб у житті ми з тобою чогось домоглися.
|
| Щоб все було недаремно, нам пощастить, я знаю,
|
| Серьога, нас із тобою Господь благословляє.
|
| Нехай буде важко, але в цьому і щастя,
|
| Ми все чортам на зло, доля у нас у владі,
|
| Серьога, це життя, і треба постаратися,
|
| Не впади, тримайся, хоч важко втриматися,
|
| Не впади, тримайся...
|
| Я щось, вибач, розчулився трохи,
|
| Втомився за ці дні, туга до мене підкралася,
|
| Фотоальбом дістав важкий з пилової полиці,
|
| Його перегорнув від кірки і до кірки,
|
| У ньому запахи весни і новий рік і море,
|
| Всі наші пацани і ми з тобою в школі,
|
| Але все ж, Серьога, не суму,
|
| Один одному ми допоможемо,
|
| Нехай буде важко, але в цьому і щастя,
|
| Ми все чортам на зло, доля у нас у владі,
|
| Серьога, це життя, і треба постаратися,
|
| Не впади, тримайся, хоч важко втриматися,
|
| Не впади, тримайся...
|
| Серьога, це життя… |