| Глибоким сном спить моя радість,
|
| І до того на душі порожньо.
|
| Я так хотів, щоб ти залишилася,
|
| А ти пішла, і стало так сумно.
|
| Я так хотів, щоб ти залишилася,
|
| А ти пішла, і стало так сумно.
|
| Мені так хотілося знову запалити свічки,
|
| Я так сподівався знайти дверцята.
|
| Незабутній був вечір,
|
| Але ти пішла, забравши із собою серце.
|
| Незабутній був вечір,
|
| Але ти пішла, забравши із собою серце.
|
| Кружать, кружляють спогади,
|
| І, як завжди, поспішає годинник вокзальний.
|
| Ти запізнишся, але не дивно,
|
| Адже дамам— належить, дамам пробачити.
|
| Я від дощу промок, а тобі весело.
|
| Ласкавий вогник, добре разом нам,
|
| Ти відігрій мене, без тебе холодно, без тебе холодно.
|
| Я стільки років уже без тебе прожив,
|
| Так толку що? |
| Болить у грудях також.
|
| Втекло щастя — знайти складно.
|
| «Ти занадто пізно» — осінь мені скаже.
|
| Втекло щастя — знайти складно.
|
| «Ти занадто пізно» — осінь мені скаже.
|
| Я не співаю більше ні пісні,
|
| Гітару дзвінку вчора пропив.
|
| Ми розстріляли з тобою разом
|
| Кохання, як лебідь біле, дробом.
|
| Ми розстріляли з тобою разом
|
| Кохання, як лебідь біле, дробом.
|
| Кружать, кружляють спогади,
|
| І, як завжди, поспішає годинник вокзальний.
|
| Ти запізнишся, але не дивно,
|
| Адже дамам— належить, дамам пробачити.
|
| Я від дощу промок, а тобі весело.
|
| Ласкавий вогник, добре разом нам,
|
| Ти відігрій мене, без тебе холодно, без тебе холодно.
|
| Холодний вечір наздогнав хмари,
|
| І краплі з неба, так на берези.
|
| Такий ось вийшов у нас випадок,
|
| І небо ллє по любові сльози.
|
| Такий ось вийшов у нас випадок,
|
| І небо ллє по любові сльози,
|
| І небо ллє по любові сльози. |