Переклад тексту пісні Десантная - Дмитрий Хмелёв

Десантная (оригінал)

Прости, прощай, любимая сторонушка
И за спиной остался отчий дом.
Ты жди и знай, вернусь к тебе Алёнушка
В тельняшке да в берете голубом.
Ты не тужи, тебе судьба насыпала,
Под сердцем всё ж носить дитё моё.
А мне служить, мне честь такая выпала,
не посрамить отечество своё.
Пути лежат предгорьями да скалами
И как змея коварен наш маршрут.
Конечно жаль, не пригодится стало быть,
Армейский мой десантный парашют.
Пусть «дух» хитёр под каждым камнем клятую,
Он сеет смерть, чтоб враз, наверняка.
А я сапёр, из триста сорок пятого
Гвардейского десантного полка.
Насквозь глядеть и чуять козни ворога,
Как дед с отцом, чтоб свой берет носить.
Его надеть не довелось Суворову,
Он тоже был десантником, как пить.
Меня поймут, семья, вестимо, главное,
Хоть жизнь, хоть смерть — не опозорим честь.
А посему, чтим братство наше славное
Так было и так будет, и так есть.
Эх, пой, вещай, родимая сторонушка!
Не чуя ног, завидя отчий дом,
Как обещал, вернулся я, Алёнушка,
В тельняшке да в берете голубом.

Десантная (переклад)

Пробач, прощавай, улюблена сторона
І за спиною залишився батьковий будинок.
Ти чекай і знай, повернусь до тебе Оленка
У тільнику та в береті блакитним.
Ти не тужи, тобі доля насипала,
Під серцем все ж таки носити дитя моє.
А мені служити, мені честь така випала,
не осоромити свою батьківщину.
Шляхи лежать передгір'ями та скелями
І як змія підступний наш маршрут.
Звичайно шкода, не знадобиться так,
Армійський мій десантний парашут.
Нехай «дух» хитрує під кожним каменем кляту,
Він сіє смерть, щоб напевно.
А я сапер, із триста сорок п'ятого
Гвардійського десантного полку.
Наскрізь дивитися і чути підступи ворога,
Як дід із батьком, щоб свій бере носити.
Його надіти не довелося Суворову,
Він також був десантником, як пити.
Мене зрозуміють, сім'я, звичайно, головне,
Хоч життя, хоч смерть — не ганьбимо честь.
А тому, шануємо наше славне братство
Так було і так буде і так є.
Ех, співай, віщи, рідна сторона!
Не чуючи ніг, побачивши батьківський будинок,
Як обіцяв, повернувся я, Оленко,
У тільнику та в береті блакитним.