Переклад тексту пісні Необратимость - DIGIMORTAL

Необратимость (оригінал)

Я погружаю руки в кислоту, смывая с них кровь,
Но эти бурые пятна навсегда въелись в грубую кожу.
Бесконечная исповедь не искупленных грехов
Не приводит к спасению, и я только их множу.
Не прощен,
Обезличен.
Растворен в пустоте.
И катастрофичен.
Мне тяжело, ты видишь?
Я рвусь на куски, смотри!
Мой крик беззвучный ты слышишь?
Силой надежды меня удержи!
Ты угасаешь в коридорах
Моей утратившей веру души…
Агония тебя уносит
И ярость сжигает меня изнутри…
Я схожу с ума крича: «Дыши!»
Необратимость судьбы там, где ложь стала правдой.
Ты расцветала, укрывшись в моей чудовищной лжи.
Но безжалостный ветер осени срывает все мои маски,
И в кровь разбитые губы молят меня: «Не держи!»
Не прощен,
Обезличен.
Растворен в пустоте.
И катастрофичен.
Мне тяжело, ты видишь?
Я рвусь на куски, смотри!
Мой крик беззвучный ты слышишь?
Силой надежды меня удержи!
Ты угасаешь в коридорах
Моей утратившей веру души…
Агония тебя уносит
И ярость сжигает меня изнутри…
Я схожу с ума крича: «Дыши!»
Я смотрю с содроганьем души в твой холодный зрачок,
Но нежность лезвия с болью несопоставима.
Избавляясь от бурых пятен, я срезаю кусками плоть,
Экзистенция страха и лжи внутри нас неистребима.
Не прощен,
Обезличен.
Растворен в пустоте.
И катастрофичен.
Мне тяжело, ты видишь?
Я рвусь на куски, смотри!
Мой крик беззвучный ты слышишь?
Силой надежды меня удержи!
Ты угасаешь в коридорах
Моей утратившей веру души…
Агония тебя уносит
И ярость сжигает меня изнутри…
Я схожу с ума крича: «Дыши!»

Необратимость (переклад)

Я занурюю руки в кислоту, змиваючи з них кров,
Але ці бурі плями назавжди в'їлися в грубу шкіру.
Нескінченна сповідь не викуплених гріхів
Не призводить до порятунку, і тільки їх множу.
Непрощений,
Знеособлений.
Розчинений у порожнечі.
І катастрофічний.
Мені важко, ти бачиш?
Я рвусь на шматки, дивись!
Мій крик беззвучний ти чуєш?
Силою надії мене утримай!
Ти вгасаєш у коридорах
Моєї душі, що втратила віру.
Агонія тебе забирає
І лють спалює мене зсередини…
Я схожу з розуму кричачи: «Дихай!»
Незворотність долі там, де брехня стала правдою.
Ти розцвітала, сховавшись у моїй жахливій брехні.
Але безжальний вітер осені зриває всі мої маски,
І в кров розбиті губи благають мене: «Не тримай!»
Непрощений,
Знеособлений.
Розчинений у порожнечі.
І катастрофічний.
Мені важко, ти бачиш?
Я рвусь на шматки, дивись!
Мій крик беззвучний ти чуєш?
Силою надії мене утримай!
Ти вгасаєш у коридорах
Моєї душі, що втратила віру.
Агонія тебе забирає
І лють спалює мене зсередини…
Я схожу з розуму кричачи: «Дихай!»
Я дивлюся з здриганням душі в твій холодну зіницю,
Але ніжність леза з болем непорівнянна.
Позбавляючись бурих плям, я зрізаю шматками плоть,
Екзистенція страху і брехні всередині нас невигубна.
Непрощений,
Знеособлений.
Розчинений у порожнечі.
І катастрофічний.
Мені важко, ти бачиш?
Я рвусь на шматки, дивись!
Мій крик беззвучний ти чуєш?
Силою надії мене утримай!
Ти вгасаєш у коридорах
Моєї душі, що втратила віру.
Агонія тебе забирає
І лють спалює мене зсередини…
Я схожу з розуму кричачи: «Дихай!»