| Ох, і зроблю життя я дівчаткам
|
| Ось за цю зраду твою
|
| Віділлються вам мої сльози
|
| За любов свою помщу
|
| Цілку тріщатимуть піді мною
|
| Обіцятиму їм, що одружуся
|
| Я грати буду так ці сценки
|
| Що до самих небес піднімуся
|
| Я розпустою кохання знищу
|
| Купою баб знищу тебе
|
| Серце наглухо я закриваю
|
| Для кохання нема ходу туди
|
| Нехай гуляє тепер потихеньку
|
| І стукає до мене у ворота
|
| Двері тепер я їй не відчиню
|
| Помер я назавжди
|
| Не приховую мені зараз боляче
|
| Боляче так, що моїх сил немає
|
| Я повірив словам на цвинтарі
|
| Виявилося порожнім це марення
|
| Душу вийняв я всю навиворіт
|
| І в тайзі я не торкнувся її
|
| Мені її не вистачало лише ласки
|
| Я не бачив, що їй все одно
|
| Довго мозок мій був затуманений
|
| Від кохання я п'яний ходив
|
| Але якось там у ресторані
|
| Холодок в очах вловив
|
| Здригнувся я і собі не повірив
|
| І в неї я про це запитав
|
| І знову вона обдурила
|
| Я повірив, я дуже любив
|
| Але визнання я все ж таки домігся
|
| Розірвав талісман на грудях
|
| Ось такий ось кінець вийшов
|
| Від моєї сумної любові
|
| Я стусанами кохання проганяв
|
| Вириваю її з грудей
|
| Я конкретно ставлю завдання
|
| На своєму новому шляху
|
| Кобелем я пройдуся Росією
|
| Може підло, але мені начхати
|
| Холоднокровно безневинні троянди
|
| Я безжально буду зривати
|
| Потримавши в руках ці троянди
|
| Вичававши весь з них аромат
|
| Кину їх я на курній дорозі
|
| Для таких самих, як я бродяг
|
| Щоб пішли по руках тягатись
|
| І не знали слово кохання
|
| Без кохання з ними легше розлучитися
|
| Коли у жилах холодна кров
|
| Все кохання я тобі залишаю
|
| Жаль не зачеплена мною квітка
|
| Плачу я і тебе проклинаю |