| На заміському церковному цвинтарі є проповідник зі своїм народом
|
| Зібралися навколо, щоб приєднатися до чоловіка й жінки
|
| Настала весна, а на шпилі співають горлиці
|
| Бджоли в квітах, ростуть на цвинтарі
|
| А за пагорбом, де річка зустрічається з млином
|
| Мила дівчина спускається
|
| Щоб подати їй руку в день весілля
|
| Одягнена в просте біле та носить квіти у волосі
|
| Музика, коли вона повільно йде до вівтаря
|
| І піднявши Свою Біблію, Проповідник повертається до неї
|
| «Чи візьмеш цього чоловіка своїм шлюбним чоловіком
|
| Шанувати й любити в очах бога
|
| Тепер нехай народ співає зі мною
|
| Ці слова, щоб вічно жити у вашому серці…
|
| Нехай ваша любов сяє
|
| Бо ми — зірки на небі
|
| Нехай твоя любов сяє сильно
|
| До того дня, коли ти відлетиш»
|
| Багато років припало на той золотий ранок країни
|
| Кладовище заросло, церква лежить у руїнах
|
| Плющ на стінах і ворони, які крутяться наді мною
|
| Коли я пробирався до останнього надгробка, що залишився
|
| Я впав на коліна, прочитав рядки під листям
|
| І раптом мені це здалося
|
| Я чув слова, як співати на деревах…
|
| Нехай ваша любов сяє
|
| Бо ми — зірки на небі
|
| Нехай твоя любов сяє сильно
|
| До того дня, коли ти полетиш…
|
| Нехай ваша любов сяє
|
| Бо ми — зірки на небі
|
| Нехай твоя любов сяє сильно
|
| До того дня, коли ти полетиш…
|
| Відлітати… |