Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні В родных катакомбах, виконавця - ChipaChip. Дата випуску: 29.07.2021
Мова пісні: Російська мова
В родных катакомбах(оригінал) |
| я прохожу старый сквер |
| скучал очень сильно по ним в Москве |
| хорошо там, где нас нет |
| наша life - есть кювет |
| важно остаться в ней на скилле |
| пока на найках ещё летает твой скелет |
| прохожу старый сквер, он о многом опять напомнит |
| подарит строчек, с лихвой, на целый альбом мне |
| намёк, что прежними не стать, сделает больно |
| нам довелось сюда вылезти из подполья |
| раньше в погоне за мечтами, сейчас же за модой |
| оставлю на микро молодость a.k.a шиза модерн |
| щас руки с ней в замок, а раньше на кнопки - замуты |
| форточки вряд ли уступали там трубам заводов |
| в старой панельке зажгу абажур, в глянцевом мире выкупай меня по типажу |
| я этой лирики ведь всей ещё тот обожун, и пока есть хоть одни уши - я не ухожу |
| этот город в котором, сплин, что так дорог |
| ведёт по коридорам, где кенты шмаль и дуры |
| в голове монитором, ряд дверей в кучи комнат |
| за которыми корни и мы любим и помним |
| город в котором, сплин, что так дорог |
| ведёт по коридорам, где кенты шмаль и дуры |
| в голове монитором, ряд дверей в кучи комнат |
| и нас любят и помнят, в родных катакомбах |
| им этого не понять, утро, а ты уже так помят |
| долбишь на трубу, где твердят, что не абонент |
| но это не аргумент и времени тупо нет |
| память о тебе - это главный мой оппонент |
| им этого не понять, нас садят на депрессняк всё |
| лица и моменты, что сегодня опять приснятся |
| и все эти сны, больно похожи на явь |
| и во всех тех ямах, мог бы зарыть быть я |
| в этой матрице не встретить нам Ривза Киану |
| не видно суши нам той памяти из океана |
| и мы приняли решение смириться и плыть |
| погружаясь ещё глубже с нажатием play... |
| (переклад) |
| я проходжу старий сквер |
| нудьгував дуже сильно за ними в Москві |
| добре там де нас немає |
| наша life – є кювет |
| важливо залишитися в ній на скілі |
| поки на найках ще літає твій скелет |
| проходжу старий сквер, він багато про що знову нагадає |
| подарує рядок, з лишком, на цілий альбом мені |
| натяк, що колишніми не стати, зробить боляче |
| нам довелося сюди вилізти з підпілля |
| раніше в гонитві за мріями, зараз же за модою |
| залишу на мікро молодість a.k.a шиза модерн |
| зараз руки з нею в замок, а раніше на кнопки - замути |
| кватирки навряд чи поступалися там трубам заводів |
| у старій панельці запалю абажур, у глянцевому світі викупай мене за типажем |
| я цієї лірики всієї ще той обожун, і поки є хоч одні вуха - я не йду |
| це місто в якому, сплін, що так дорогий |
| веде коридорами, де кети шмаль і дури |
| у голові монітором, ряд дверей у купи кімнат |
| за якими коріння і ми любимо і пам'ятаємо |
| місто в якому, сплін, що так дорогий |
| веде коридорами, де кети шмаль і дури |
| у голові монітором, ряд дверей у купи кімнат |
| і нас люблять і пам'ятають, у рідних катакомбах |
| їм цього не зрозуміти, ранок, а ти вже так пом'ятий |
| довбаєш на трубу, де твердять, що не абонент |
| але це не аргумент і часу тупо немає |
| пам'ять про тебе – це головний мій опонент |
| їм цього не зрозуміти, нас садять на депресняк. |
| особи та моменти, що сьогодні знову насняться |
| і всі ці сни, боляче схожі на дійсність |
| і в усіх тих ямах, міг би закопати бути я |
| у цій матриці не зустріти нам Рівза Кіану |
| не видно суші нам тієї пам'яті з океану |
| і ми вирішили змиритися і плисти |
| поринаючи ще глибше з натисканням play... |