| Лист… перо… Я пишу письмо, ну, что на меня нашло ведь года два прошло.
| Аркуш… перо… Я пишу листа, ну, що на мене знайшло ж років зо два.
|
| Если б не альбом, твоё фото в нём, кто бы напомнил о том, что мы были вдвоём,
| Якщо не є альбом, твоє фото в ньому, хто б нагадав про те, що ми були вдвох,
|
| но я то знаю:
| але я то знаю:
|
| Припев:
| Приспів:
|
| Когда моё письмо уносит почтальон верю увидит он тебя.
| Коли мій лист забирає листоношу вірю побачить він тебе.
|
| Ты у дверей стоишь о чём-то говоришь, но в душе молчишь.
| Ти у дверей стоїш про щось говориш, але в душі мовчиш.
|
| Когда моё письмо уносит почтальон верю увидит он тебя.
| Коли мій лист забирає листоношу вірю побачить він тебе.
|
| Ты у дверей стоишь о чём-то говоришь, но в душе молчишь.
| Ти у дверей стоїш про щось говориш, але в душі мовчиш.
|
| А помнишь двор? | А пам'ятаєш двір? |
| Место последних сор, на твой укор ты мой услышишь взор.
| Місце останніх сміття, на твій докор ти почуєш погляд.
|
| В ночь я принёс букет, но ты сказала «нет», это был последний любви ответ,
| Вночі я приніс букет, але ти сказала «ні», це був останній любові відповідь,
|
| теперь я знаю:
| тепер я знаю:
|
| Припев:
| Приспів:
|
| Когда моё письмо уносит почтальон верю увидит он тебя.
| Коли мій лист забирає листоношу вірю побачить він тебе.
|
| Ты у дверей стоишь о чём-то говоришь, но в душе молчишь.
| Ти у дверей стоїш про щось говориш, але в душі мовчиш.
|
| Когда моё письмо уносит почтальон верю увидит он тебя.
| Коли мій лист забирає листоношу вірю побачить він тебе.
|
| Ты у дверей стоишь о чём-то говоришь, но в душе молчишь.
| Ти у дверей стоїш про щось говориш, але в душі мовчиш.
|
| Когда, когда увидит он… Грустишь, грустишь обо мне, молчишь.
| Коли, коли побачить він... Сумуєш, сумуєш за мене, мовчиш.
|
| Когда моё письмо уносит почтальон верю я ты у дверей грустишь о чём-то,
| Коли мій лист забирає листоношу вірю я ти біля дверей сумуєш за щось,
|
| о чём-то без меня.
| про щось без мене.
|
| Когда… | Коли… |