| Мені так здається, що боги дуже суворі до нас, ну, а вам?
|
| Коли все вляжеться довіришся простим очам і розбитий навпіл.
|
| Вона то плаче, то сміється не зупиню, не розумію.
|
| Побачення призначить, чекає коли вже нарешті піду, не розумію.
|
| Я хоч якось подобаюсь їй, я хоч десь потрібен їй або плюс один у колекції
|
| друзів.
|
| Приспів:
|
| Скільки можна, сонце моє, чекати не твоє тепло, так обережно дивишся
|
| ти у вікно.
|
| Знаєш, знаєш вибору немає, адже тільки два слова «так» і «ні», ну, подаруй, ну,
|
| подаруй мені потрібну відповідь.
|
| Клумби, вкраду квіти, заплаче, йди, не люблю.
|
| На день пропаду, чую — «Милий, де ж ти?» |
| Не зрозумію…
|
| Я хоч якось подобаюся їй, я хоч десь потрібен їй, повз руки моє кохання не лей.
|
| Приспів:
|
| Скільки можна, сонце моє, чекати не твоє тепло, так обережно дивишся
|
| ти у вікно.
|
| Знаєш, знаєш вибору немає, адже тільки два слова «так» і «ні», ну, подаруй, ну,
|
| подаруй мені потрібну відповідь.
|
| Скільки можна, сонце моє, чекати не твоє тепло, так обережно дивишся
|
| ти у вікно.
|
| Знаєш, знаєш вибору немає, адже тільки два слова «так» і «ні», ну, подаруй, ну,
|
| подаруй мені потрібну відповідь. |