| Вона відкриває очі
|
| Її обличчя в крові
|
| Здається, вона оточена скрученими деревами
|
| У цьому жахливому сні
|
| Під токсичним криваво-червоним небом
|
| Примарні хмари швидко проходять повз
|
| «Будь ласка! |
| Хтось може мені сказати
|
| Це місце, де я живу-
|
| Де він перебуває між раєм і пеклом?
|
| Я помер?»
|
| «Я помер?»
|
| Але її запитання просто відлунюють у небуття
|
| Є голоси, які кличуть її ім’я
|
| З найчорніших куточків цієї фантастичної порожнечі
|
| «Гретель, приєднуйся до нас! |
| Приєднайся до нас! |
| Приєднуйтесь до нас у смерті.»
|
| Зловмисні сутності, які формуються і викривляються в жахливий спосіб
|
| Жоден людський розум не міг би створити таке пекельне місце
|
| Під токсичним криваво-червоним небом
|
| Примарні хмари швидко проходять повз
|
| «Будь ласка! |
| Хтось може звільнити мене?
|
| Мене тримають у кошмарі
|
| Мене тримають у чистилищі!»
|
| Нарешті вона натрапляє на цей слід
|
| Зроблено з цукерок
|
| Як голодний птах, що харчується крихтами хліба
|
| Споживання їх по одному
|
| Вона сподівається, що це стежка ласощів
|
| Краще місце попереду
|
| Але ні, це веде її все далі й далі в темряву
|
| Від нього пахне паленим м’ясом
|
| Потім слід раптово закінчується
|
| У тіні ховається темна присутність
|
| Воно щойно потрапило в чистилище
|
| Тому що тіло було припікано у вогні реальності
|
| Спектральний труп клоуна сильно обпалений
|
| Вбивця її брата повернувся...
|
| Душливе відчуття, коли його обвуглені руки тримають її
|
| Вона не може рухатися
|
| Вона не може захистити себе
|
| Коли нарешті закінчиться цей задушливий сон?
|
| Сморід паленого м’яса стає запахом алкоголю
|
| І коли її сволоч батько зачиняє за собою двері
|
| Вона розуміє: це був просто сон
|
| Справжній кошмар продовжується і в реальності
|
| Немає місця, як дім
|
| Немає місця…
|
| Як дім… |