| вона міцно трималася за фотографію
|
| це виявляється таємницею
|
| сонце не сходить і не заходить днями
|
| з відлунням її агонії
|
| що добре серце без дому
|
| і нікого, щоб назвати її своєю
|
| води кинулися вгору , щоб її купати
|
| свого часу і заглушить спогади
|
| що прекрасніше за кров
|
| запеклася на її оксамитовій шкірі
|
| сукня, яку вона носила тієї ночі, залишилася
|
| потопаєш у багряному гріху
|
| переконлива історія смутку
|
| під темною глибиною
|
| в цих очах досі є туга
|
| це не перестало бути її зламаний дух все ще існує
|
| біль кличе її піднятися
|
| і хоча я хотів відкинути як вихід світла або в мому розумі
|
| стоїть так красномовно, що вона плаче
|
| заспівай мені і полегши мої проблеми, хлопче
|
| це загробне життя не знало радості
|
| тому що смерть кохання забрала мене раніше
|
| співайте мені і забезпечте спокійний відпочинок
|
| бо, хоча мене немає, я не можу забути
|
| заспівай пісню й заспівай мені опівночі
|
| співай мені її зламаний дух все ще існує
|
| біль кличе її піднятися
|
| і хоча я хотів відкинути як вихід світла або в мому розумі
|
| стоїть так красномовно, що вона плаче
|
| заспівай мені і полегши мої проблеми, хлопче
|
| це загробне життя не знало радості
|
| тому що смерть кохання забрала мене раніше
|
| співайте мені і забезпечте спокійний відпочинок
|
| бо, хоча мене немає, я не можу забути
|
| заспівай пісню й заспівай мені опівночі
|
| співай мені, співай мені, співай мені, співай мені |