| Так сумно бачити, як ти йдеш
|
| Але з вас усіх тут достатньо
|
| Ви не можете запалити свічку тому, ким ви себе видаєте
|
| Тож ідіть і шукайте нового лоха
|
| Заспівайте пісню та помолись за мене
|
| Ти монстр, якого я боявся
|
| І тепер ви звинувачуєте в цьому своє оточення
|
| І твої роги вийшли так поступово
|
| Але люба, ти мені не рівний
|
| Ти мені не рівний
|
| Я бачив, як твоє ім’я топчуть
|
| У безладу, через який ви подорожували
|
| І друзі, яким ти поклявся, що ти був таким вищим
|
| Хто буде піклуватися про вас?
|
| Коли ти ні на кого не дбаєш
|
| Тож ідіть і шукайте нового лоха
|
| Заспівайте пісню та помолись за мене
|
| Ти монстр, якого я боявся
|
| І тепер ви звинувачуєте в цьому своє оточення
|
| І у вас роги вийшли так поступово
|
| Але люба, ти мені не рівний
|
| Ти мені не рівний
|
| Ну, я знаю, що я справді ловка
|
| Але я поставлю все на ставку, щоб мене полюбили
|
| Я завжди це роблю
|
| Я завжди це роблю
|
| Вибачте, що кажу, але ви не варті ще одного пухиря на моєму серці
|
| Я завжди це роблю
|
| Я завжди це роблю
|
| Вибач, ти чудовисько, як я боявся, що ти будеш
|
| І тепер ви звинувачуєте в цьому своє оточення
|
| І твої роги вийшли так поступово
|
| Але люба, ти мені не рівний
|
| Ти мені не рівний
|
| Ти монстр, якого я боявся
|
| І тепер ви звинувачуєте в цьому своє оточення
|
| І твої роги вийшли так поступово
|
| Але люба, ти мені не рівний |