Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Ma maison, виконавця - Barbara. Пісня з альбому Ses 50 plus belles chansons, у жанрі ЭстрадаДата випуску: 05.10.2017
Лейбл звукозапису: Mercury
Мова пісні: Французька
Ma maison(оригінал) |
| Je m’invente un pays où vivent des soleils |
| Qui incendient les mers et consument les nuits |
| Les grands soleils de feu, de bronze ou de vermeil |
| Les grandes fleurs soleils, les grands soleils soucis |
| Ce pays est un rêve où rêvent mes saisons |
| Et dans ce pays-là, j’ai bâti ma maison |
| Ma maison est un bois, mais c’est presque un jardin |
| Qui danse au crépuscule, autour d’un feu qui chante |
| Où les fleurs se mirent dans un lac sans tain |
| Et leurs images embaument aux brises frissonnantes |
| Aussi folle que l’aube, aussi belle que l’ombre |
| Dans cette maison-là, j’ai installé ma chambre |
| Ma chambre est une église où je suis, à la fois |
| Si je hante un instant, ce monument étrange |
| Et le prêtre et le Dieu, et le doute, à la fois |
| Et l’amour et la femme, et le démon et l’ange |
| Au ciel de mon église, brûle un soleil de nuit |
| Dans cette chambre-là, j’y ai couché mon lit |
| Mon lit est une arène où se mène un combat |
| Sans merci, sans repos, je repars, tu reviens |
| Une arène où l’on meurt aussi souvent que ça |
| Mais où l’on vit, pourtant, sans penser à demain |
| Où mes grandes fatigues chantent quand je m’endors |
| Je sais que, dans ce lit, j’ai ma vie, j’ai ma mort |
| Je m’invente un pays où vivent des soleils |
| Qui incendient les mers et consument les nuits |
| Les grands soleils de feu, de bronze ou de vermeil |
| Les grandes fleurs soleils, les grands soleils soucis |
| Ce pays est un rêve où rêvent mes saisons |
| Et dans ce pays-là, j’ai bâti ta maison |
| (переклад) |
| Я вигадую для себе країну, де живуть сонця |
| Що спалюють моря і поглинають ночі |
| Великі сонця вогню, бронзи чи червоного кольору |
| Великі соняшники, великі чорнобривці |
| Ця країна мрія, де мріють мої сезони |
| І на тій землі я побудував свій дім |
| Мій дім — ліс, але це майже сад |
| Хто танцює в сутінках, коло співаючого багаття |
| Де квіти віддзеркалюються в односторонньому озері |
| А їхні образи пахнуть тремтячим вітерцем |
| Божевільний, як світанок, красивий, як тінь |
| У цьому будинку я облаштував свою спальню |
| Моя кімната — це церква, де й я |
| Якщо я на мить переслідую цей дивний пам'ятник |
| І священик, і Бог, і сумнів, обидва |
| І любов і жінка, і диявол, і ангел |
| На небі моєї церкви горить нічне сонце |
| У тій кімнаті я постелив своє ліжко |
| Моє ліжко — бойова арена |
| Без пощади, без спокою я відходжу, ти повертайся |
| Арена, де ти так часто вмираєш |
| Але де ми живемо, правда, не замислюючись про завтрашній день |
| Де співає моя велика втома, коли я засинаю |
| Я знаю, що в цьому ліжку я маю своє життя, маю свою смерть |
| Я вигадую для себе країну, де живуть сонця |
| Що спалюють моря і поглинають ночі |
| Великі сонця вогню, бронзи чи червоного кольору |
| Великі соняшники, великі чорнобривці |
| Ця країна мрія, де мріють мої сезони |
| І на тій землі я побудував твій дім |