Переклад тексту пісні Ma maison - Barbara

Ma maison (оригінал)

Je m’invente un pays où vivent des soleils
Qui incendient les mers et consument les nuits
Les grands soleils de feu, de bronze ou de vermeil
Les grandes fleurs soleils, les grands soleils soucis
Ce pays est un rêve où rêvent mes saisons
Et dans ce pays-là, j’ai bâti ma maison
Ma maison est un bois, mais c’est presque un jardin
Qui danse au crépuscule, autour d’un feu qui chante
Où les fleurs se mirent dans un lac sans tain
Et leurs images embaument aux brises frissonnantes
Aussi folle que l’aube, aussi belle que l’ombre
Dans cette maison-là, j’ai installé ma chambre
Ma chambre est une église où je suis, à la fois
Si je hante un instant, ce monument étrange
Et le prêtre et le Dieu, et le doute, à la fois
Et l’amour et la femme, et le démon et l’ange
Au ciel de mon église, brûle un soleil de nuit
Dans cette chambre-là, j’y ai couché mon lit
Mon lit est une arène où se mène un combat
Sans merci, sans repos, je repars, tu reviens
Une arène où l’on meurt aussi souvent que ça
Mais où l’on vit, pourtant, sans penser à demain
Où mes grandes fatigues chantent quand je m’endors
Je sais que, dans ce lit, j’ai ma vie, j’ai ma mort
Je m’invente un pays où vivent des soleils
Qui incendient les mers et consument les nuits
Les grands soleils de feu, de bronze ou de vermeil
Les grandes fleurs soleils, les grands soleils soucis
Ce pays est un rêve où rêvent mes saisons
Et dans ce pays-là, j’ai bâti ta maison

Ma maison (переклад)

Я вигадую для себе країну, де живуть сонця
Що спалюють моря і поглинають ночі
Великі сонця вогню, бронзи чи червоного кольору
Великі соняшники, великі чорнобривці
Ця країна мрія, де мріють мої сезони
І на тій землі я побудував свій дім
Мій дім — ліс, але це майже сад
Хто танцює в сутінках, коло співаючого багаття
Де квіти віддзеркалюються в односторонньому озері
А їхні образи пахнуть тремтячим вітерцем
Божевільний, як світанок, красивий, як тінь
У цьому будинку я облаштував свою спальню
Моя кімната — це церква, де й я
Якщо я на мить переслідую цей дивний пам'ятник
І священик, і Бог, і сумнів, обидва
І любов і жінка, і диявол, і ангел
На небі моєї церкви горить нічне сонце
У тій кімнаті я постелив своє ліжко
Моє ліжко — бойова арена
Без пощади, без спокою я відходжу, ти повертайся
Арена, де ти так часто вмираєш
Але де ми живемо, правда, не замислюючись про завтрашній день
Де співає моя велика втома, коли я засинаю
Я знаю, що в цьому ліжку я маю своє життя, маю свою смерть
Я вигадую для себе країну, де живуть сонця
Що спалюють моря і поглинають ночі
Великі сонця вогню, бронзи чи червоного кольору
Великі соняшники, великі чорнобривці
Ця країна мрія, де мріють мої сезони
І на тій землі я побудував твій дім