| Я намагався тримати все, що міг
|
| Ви повинні побачити ці шрами на моїх руках
|
| Відпустити ніколи не просто
|
| Кожен день — це нові двері, через які ми всім мусимо пройти
|
| Я так багато навчився, що ти ніколи не підеш, друже
|
| Я знаю, що ми зустрінемо той самий блискучий кінець
|
| Забудьте хто, що, коли, де, чому
|
| Ви любили щось з усієї сили?
|
| Іноді саме смерть робить нас вільними
|
| Просити більше — це непристойно
|
| Але те, що ми мали, ми завжди матимемо
|
| Я не боюся, тому що знаю, що це було чисто
|
| І стоїть вічно
|
| Забудьте хто, що, коли, де, чому
|
| У глибині душі я знаю, що намагався
|
| Ви любили щось з усієї сили?
|
| Що зроблено, то зроблено ніч забирає всіх
|
| Коли над містом падають тіні
|
| І сонце тоне в морі
|
| Усе диво, що чекатиме
|
| Це вихор у мені
|
| Це трава під місяцем
|
| Все ще росте і зелений?
|
| Коли небо починає падати
|
| Чи буде кохання поруч зі мною?
|
| Наші батьки назавжди залишилися?
|
| Чи будуть наші матері тільки плакати?
|
| Здійснює вчорашню мрію
|
| Збутися від молитви на колінах?
|
| Ти сказав мені «віддати все», а тепер втомився?
|
| Тоді давайте заголосимо й вийдемо з відкритим вогнем
|
| Або зробіть це інтимним, обіймайте вас за допомогою фортепіанного дроту
|
| Я стану таким потворним, що ви побачите найкращих з вас, якими я захоплювався
|
| Коли ви втрачаєте дихання
|
| (але тінь все одно залишається)
|
| Я ненавиджу, що це боляче
|
| (але тінь залишиться)
|
| Я потрясу ці стіни твоїм іменем
|
| (але тінь залишиться)
|
| Дайте вам найгучніше ебане ехо
|
| (але тінь залишиться)
|
| Не сумуйте про свій кінець, поки не закінчите його
|
| Я прямую лише до землі
|
| Я краще відчуваю гнів, ніж апатію
|
| Ти знаєш, що мене це повільно ламає
|
| У цьому безкінечні обіцянки
|
| Це нескінченність
|
| Тож сприйміть викривлену любов до цього з розумінням
|
| Я не готовий
|
| Це призведе до того, що я втрачу більше
|
| Коли я сліджу вниз
|
| До місця, де ніхто не знає, що ми наробили
|
| Витікайте, щоб відчути |