| У шістнадцять пам'ятаю, щось втратив
|
| Впевнено втираючи за лайф, бля, дорослим хлопцям
|
| Придивився, помітивши зло в очах
|
| Я зрозумів точно, що я втратив, бля, страх
|
| Так роки йшли, мене намагалися позбавити
|
| Хтось по дрібниці, а хто по великому — життя,
|
| Але наша мова владнає багато і в цьому зв'язку
|
| Дякую, Господи, що мені підвісив мову
|
| Я, як, бля, сир пройшов через стільки терок
|
| Ні разу не валяючись біля парканів
|
| Не навантажуючи тіло смертю. |
| Поки що мені світить
|
| Чітна кількість гвоздик і одинокий вітер
|
| Зберемося, затрьом, адже нам поки що в сирую рано
|
| Нехай поки що кулі в стволах, а стволи в кишенях
|
| Є поки що думка в башці і слова на устах
|
| Є про що сказати, є словниковий запас
|
| І хлопці цим користуються не слабко
|
| Щоб не зіштовхнути, бля, твоє тіло з дамби
|
| Не то, щоб я за світ, я за рівний базар
|
| Хулі ти світиш Брабусом прямо в очі?
|
| І все ж хтось залишить на пам'ять
|
| Пару дірок на шинах і від удару вм'ятину
|
| Не встигли включити дипломатію
|
| Слова заощадили, кулі витратили
|
| На баварських моторах
|
| Прикаспійськими просторами
|
| Давимо в підлогу до упору
|
| Вздовж колючих парканів
|
| Кулі на лобовому залишають візерунки
|
| І якщо, то «швидкої» дочекаємося не скоро
|
| Злодії мислять однаково, мислять хором,
|
| Але пошепки всі розмови
|
| Братане, давай без імен
|
| Перетнемося на нейтралі і перетром,
|
| А то питання не вирішене
|
| Ні, це не телефонний
|
| Є люди в темі, є люди в системі
|
| І ми і з цими і теми за одною схемою,
|
| Але ті, хто в темі, ми з тими будемо
|
| Ті, хто в системі, в основному не люди
|
| Ми по життя говоримо, а не балакаємо
|
| І наша пряма мова найпряміша
|
| І всі розмови в упор
|
| Це набір слів, але необхідний набір
|
| Ущерб доріг, пустирі, двори
|
| Не виймаючи з кобури
|
| Подзвонили, забили
|
| Поговорили, забули
|
| А тут розкласти, якщо, в натурі, кумарять
|
| Місто плутати береги, але не плутати педалі
|
| Не те, щоб предки так виховали— життя кільця
|
| Мова рамсає не по справі, так шматують обличчя
|
| Тут за ремесло так трути, але і кишечник тонкий
|
| Ліва чеса, якщо в промежині запахло пизденкою
|
| Ти не тілка, але звідки з рота застуда?
|
| Це кака, це так як твоє життя - залупа (зрозумів?)
|
| Губа не дура, щоб не сказали там
|
| Розклади «троє до одного», не, не налякали
|
| Так я б забрався далеко, але я дружу з мозками
|
| Як дві сторони медалі у танцюючих ніздрями
|
| Труби. |
| Зайвим не стане місцями бити байдики
|
| Так, дитинство закінчилося, блясти. |
| Так, суко! |
| Чим ми слухав?
|
| І вас таких тут дохуючи, за розмови все душать
|
| (Але, але) Але це марення в найкращому — сасанина в вуха |