| Приспів:
|
| Ти і ранок, Маріє, ти і небо, Маріє, ти одна у мені, без тебе я ни дня,
|
| ти мій вітрило, Маріє!
|
| Ти ж знаєш, Маріє, я любити не перестану, ти і в бурю зі мною,
|
| і високою хвилею я з тобою однією!
|
| О-е-е, О-е-е, О-е-е, О-е-е!
|
| Якось вітер в хмарах закохався в яхту білосніжну «Марія», її качав він на
|
| хвилях і про свою любов, хвилюючись, говорив.
|
| Він ласкав їй вітрила і, сміючись, кидався піною морською, а яхта ховала борти і від
|
| його бігла в блакитній воді,
|
| Але вітер все не відлітав і, наповнюючи вітрила, їй солодко співав:
|
| Приспів:
|
| Ти і ранок, Маріє, ти і небо, Маріє, ти одна у мені, без тебе я ни дня,
|
| ти мій вітрило, Маріє!
|
| Ти ж знаєш, Маріє, я любити не перестану, ти і в бурю зі мною,
|
| і високою хвилею я з тобою однією!
|
| О-е-е, О-е-е, О-е-е, О-е-е!
|
| Так між небом і водою і продовжувався цей вітряний роман, а вітер кликав її
|
| мрією, і яхта вірила, що це не обман…
|
| Приспів:
|
| Ти і ранок, Маріє, ти і небо, Маріє, ти одна у мені, без тебе я ни дня,
|
| ти мій вітрило, Маріє!
|
| Ти ж знаєш, Маріє, я любити не перестану, ти і в бурю зі мною,
|
| і високою хвилею я з тобою однією!
|
| О-е-е, О-е-е, О-е-е, О-е-е!
|
| «Ти і ранок, Маріє!»,— співав вітер… «Ти і небо, Маріє!»,— співав вітер…
|
| «Ти і ранок, Маріє!»,— співав вітер… «Ти і вітрило мій, Маріє!»,— співав вітер… |